Юрій Фігурний - Історичні витоки українського лицарства

Цей процес важкий, але реальний, історія, минуле повинні нас вчити і враховувати помилки і поразки попередників. Разом з тим їх героїчні справи, культурні надбання і перемоги допоможуть нам жити краще і впевненіше. На цьому тернистому шляху нам стануть і пригоді звитяжні козацькі традиції. Своєрідність українського козацтва полягала саме в тому, що воно постало на історичній арені тоді, коли в ньому була найбільша потреба: татарські напади на погано захищені села і містечка, національний і релігійний гніт польських поневолювачів, полонізація і окатоличення власної еліти тощо. Все це призвело до того, що козацтво не тільки було могутньою військовою потугою і не тільки почало успішно відстоювати українські сакральні, соціальні інтереси, але й стало провідною вітчизняною верствою (елітою), очолило Визвольну війну і створило власну козацьку державу — Гетьманщину. Хоча як самостійне політичне утворення воно проіснувало лише близько 6 років, а потім протягом століття було автономною частиною у складу Російської імперії, але насамперед, собі і всьому світові було доказано, що ми — державницький народ, а не бидло. Українське козацтво, на відміну від російського (донського), було поставлене в більш складні історичні умови і, окрім соціальної, змушене було вести боротьбу за національні і релігійні цінності.

Промайнули століття, а і сьогодні козацькі традиції і надбання можуть допомогти нам при вирішенні болючих сучасних проблем. Одна з них — мирне співжиття в Україні людей різних національностей. Існує думка, що наша Батьківщина — багатонаціональна країна, тому що в ній проживають близько ста націй і народностей. Автор з цим твердженням не погоджується, він вважає, що в нашій державі є одна автохтонна, так звана титульна українська нація, і етноси (татари, поляки, росіяни, угорці, євреї тощо), які внаслідок тих чи інших обставин (завоювання, колонізація) прийшли і залишилися жити на наших землях. Час лікує рани, і не треба події минулого переносити (екстраполювати) в сучасне життя. Національні конфлікти, жахливий приклад — Балкани 80-90-х років XX ст., - це дорога в нікуди, а так звані етнічні чистки — це ганьба цивілізованого людства. Тільки міжнаціональний мир, злагода і взаєморозуміння допоможуть нам стати європейською країною. Але, наголошую, українською, а не космополітичною, національно-правовою, а не зрусифіковано-коруп-ційною державою у центрі Європи! Українські росіяни мають величезну Російську Федерацію, українські поляки і угорці — розвинуті європейські країни Польщу і Угорщину, українські євреї мають горду державу Ізраїль тощо. Лише ми, українці, - маємо єдину Україну, яку нам треба розбудовувати і за яку треба боротися, бо в інших місцях земної кулі нас не чекають (за винятком як дешевої робочої сили і покірних сексуальних рабинь — як гірко автору це писати). Тому треба працювати українцям і всім іншим громадянам України, хто обрав її місцем свого постійного проживання, над будівництвом цивілізованої європейської держави, а міжнаціональна співпраця стане міцним і надійним її підмурівком (фундаментом).

Це реально, в нашій історії це вже траплялося; зразок тому — Запорозька Січ. Переважну більшість її населення становили українці, але там було багато поляків, росіян, татар, волохів (румун, молдован), євреїв тощо. Але всі вони були запорожцями — українськими козаками, спілкувалися між собою українською мовою, вірили в єдиного Бога…

Соціальні конфлікти на Запорожжі виникали, міжнаціональні — автор не знаходив про це історичних свідчень. Ось нам гарний приклад для наслідування.

У вирішенні деяких чи навіть багатьох сучасних проблем націодержавотворення нам також можуть посприяти козацькі культурні традиції і незнищенний український дух. Зараз в Україні зареєстровано понад сто партій і політичних формувань, в ній також існують близько 50 козацьких організацій (серед них є навіть антиукраїнські, точніше — проросійські). Такий численний політичний спектр, розпорошеність вигідні тим, хто хоче бачити Україну так званою банановою республікою — неоколонією Сходу чи Заходу. Цих можновладців цілком влаштовує сучасний політико-економічний стан країни — де панують: корупція, злочинність, клановість, багатство одних і злиденність інших. Автору це не подобається, і нам разом треба шукати вихід з цього жахливого становища. І вихід є! Це створення потужної загальнонаціональної козацько-державницької партії (об'єднання, блоку). Героїчні козацькі традиції минулого повинні допомогти у будівництві сучасної національно-демократичної правової країни. її ідеологією повинна стати українська національна ідея, а саме: поєднання інтересів держави, народу і особистості. Це триєдине завдання важке, але його треба виконати, інакше нам знову загрожуватиме втрата незалежності і статус колонії. У цьому аспекті є важливою проблема пошуку Україною свого місця у системі світових цивілізацій. Тут виникає дискусійне питання, чи нам треба сліпо копіювати Захід (євро-американські цінності), чи, можливо, не мучитися і обирати Схід (російсько-есендівський напрямок)? А чи не краще нам знайти свій так званий третій шлях, але не в розумінні чогось такого виняткового і незбагненно-месіанського. Ні! Нам, українцям, треба залучити найкращі досягнення, найпередовіші технології і Заходу, і Сходу, і друзів, і ворогів. Опираючись на них, створити економічно розвинену самобутню, міцну і висококультурну державу — Україну XXI ст.