В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

Нижче подається визначення упорядкованих за абеткою термінів, які позначають категорії та основні поняття філософії правосуддя. Жирним курсивом виділено терміни, подані в переліку окремо. Для пошуку терміна у тексті монографії доцільно звернутися до деталізовано змісту, поданого на початку монографії.

■ Антропо-етнічна парадигма- спосіб постановки та вирішення наукової чи практичної проблеми, розроблений як фундаментальна парадигма правової антропології, запропонована В. С. Бігуном у дисертаційному дослідженні «Людина права: аксіологічний підхід» (2003). В основі дослідження лежать дві ідеї про людину, що формують уявлення про неї (1) як про одиничне (автономний) індивід (від слова «антропос» - людина); та (2) як про елемент цілісності, множинності («етнос» - народ, стійка соціальна група). Антропо-етнічна парадигма конкретизує антропологічний вимір правосуддя як людиномірного явища.

■ Антропологічне перехрестя (хрест) рішення- структурний підхід до прийняття рішень, пов’язаних із ціннісними колізіями, розроблений німецьким правознавцем В. Брюггером (Brugger), за яким прийняття будь-якого серйозного рішення передбачає ситуацію руху на «перехресті» як основи для тлумачення, оцінювання та вирішення: рух угору (▲) - це орієнтація на ідеали, цінності (в праві - це позитивований чи моралізований правовий ідеалізм), униз (▼) - орієнтація на потреби (антропологізм), назад (◄) - історичне тлумачення (погляд на розвиток правового поняття - правовий історизм та генетичне тлумачення (погляд на бажане) - правовий волюнтаризм), уперед (►) - телеологічне тлумачення (правовий інструменталізм). Прийняття рішення, яке позначається як перебування в центрі (◊), відбувається шляхом «тлумачення на даний момент» (звернення до правового тексту (формулювання політичної позиції) та правового (політичного) контексту, тобто контекстуалізму), а також врахування результатів аналізу вище перерахованого чотиристороннього процесу, що становить передумови для «правильного тлумачення» і прийняття рішення в політиці та праві.

■ Анулювання закону присяжними (присяжне анулювання закону)- концепція і процесуальна дія присяжних суду присяжних, започаткована в Англії та розвинута в США (jury nulification), у результаті якої за рішенням присяжних (журі) закон визнається анульованим. Забезпечує фактичне (реальне) народне представництво в здійсненні правосуддя, форма здійснення судової влади народом як джерелом судової влади за принципами народного суверенітету та поділу влади. Присяжні (журі) є окремим носієм судової влади, що є частиною суду присяжних, вони наділені окремими повноваженнями. З позицій розмежування понять права і закону, присяжні анульовують закон, а не право. Може розглядатися як інструмент протидії несправедливим законам та несправедливому (на думку журі) застосуванню законів правоохоронними органами та судом. Присяжне анулювання в більшості випадків (не в усіх) не заперечує, а утверджує верховенство права в розумінні панування права над законом. В Україні присяжне анулювання закону може вважатися таким, що суперечить принципу законності в діяльності органів судової влади (ст. 6 Конституції України), але може обґрунтовуватися з позицій принципу верховенства права.

■ Верховенство закону- принцип і концепція, за якою закону надається визначальна роль. Передбачає провідне місце закону в ієрархії всіх інших нормативно-правових актів, джерел права (передовсім позитивного), відповідність чи несуперечність останніх. Позитивується і конкретизується в принципі верховенства конституції держави як основного закону. Гарантія режиму законності. З позицій співвідношення та розмежування понять «право» і «закон», які відрізняються змістовно і семантично (латинською jus - право; lex - закон; німецькою - Recht / Gesetz, французькою - Droit / Loi), верховенство закону відрізняється від верховенства права (як доктрини, принципу) як вимоги домінування права (зокрема і над законом). Ключовим є розуміння поняття «закон», за одним із яких (легістським) право розуміється як закон, у результаті чого поняття верховенства права і закону можуть ототожнюватися, тоді як згідно з юснатуралістським підходом - розмежовуються, надаючи та обґрунтовуючи пріоритет верховенства права. Верховенство закону в здійсненні правосуддя гарантує режим законності в судочинстві, але в деяких випадках, може створювати передумови для кричущого свавілля (інквізиційні процеси середньовіччя, «судові трійки» часів диктатури пролетаріату, судові процеси над неповносправними в фашистській Німеччині тощо).