В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

■ представлено результати філософсько-правового осмислення ідеї правосуддя через з'ясування множинності його смислів;

■ обґрунтовано з позицій філософії права положення про те, що особистість може розглядатися як гарантія здійснення правосуддя;

■ запропоновано підхід до аналізу судової влади за режимами її здійснення (судова аристократія, судова демократія, судова олігархія тощо);

■ в сучасній українській юридичній та філософсько-правовій думці запропоновано аналіз судового анулювання закону присяжними;

■ представлено обґрунтування філософії правосуддя як напряму філософії права.

Удосконалено:

■ категорійно-понятійний апарат дослідження проблематики правосуддя, зокрема на основі результатів філософсько-правового осмислення правосуддя;

■ філософсько-правове обґрунтування: розмежування понять судочинство та правосуддя; правосуддя як процесу здійснення права; поняття суд; мети правосуддя;

■ обґрунтування положення: правосуддя - сфера поєднання різних підходів до праворозуміння;

■ аналіз (на прикладі філософії права Г. Радбруха) процесу втілення правосуддя як здійснення ідеї права, вирішення антиномії правового і неправового законодавства на основі «формули Радбруха», зокрема в судовому порядку;

■ на прикладі філософії права Г.-Ф.-В. Гегеля розкрито ідею правосуддя як поняття та його здійснення;

■ засади судової герменевтики як методу здійснення правосуддя.

Дістало подальший розвиток:

■ викладення філософсько-правових положень про правосуддя як сферу здійснення права;

■ розробка питання співвідношення та розмежування понять правосуддя та самосуд, зокрема з позицій філософії права та філософії правосуддя;

■ філософсько-правове осмислення матеріального, зокрема конституційного, права;

■ розкриття окремих актуальних філософських проблем правосуддя, шляхів його осмислення та вирішення в Україні;

■ вивчення значення одноособовості та колегіальності в здійсненні правосуддя в частині розвитку філософії правосуддя, відображеному в судовій філософії права.

Практичне значення одержаних результатівполягає у їх потенціалі сприяти формуванню - завдяки філософсько-правовому дослідженню - більш цілісного уявлення про право, уможливленні поглибленого розуміння ролі правосуддя в контексті реалізації смислів права, сприянні розуміння ролі юриста, передусім судді при здійсненні правосуддя.

Отримані результати також мають потенціал слугувати розвитку прикладної української філософії права. Вони можуть застосовуватися й для аналізу правових реформ в Україні, використовуватися в правотворчості в сферах реалізації судової влади та здійснення правосуддя.

Матеріали дослідження можуть бути використані в підготовці підручників і навчальних посібників, а також викладанні філософії права, окремих тем курсів із загальної теорії права і держави, історії вчень про державу і право, юридичних наук процесуального права тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні результати, висновки, матеріали дослідження доповідалися, повідомлялися і обговорювалися під час більш ніж 30 всеукраїнських, міжнародних наукових конференцій, круглих столів, семінарів, шкіл тощо [2].

За матеріалами досліджень дисертантом підготовлено навчальні курси «Вступ до антропології, аксіології та соціології права», «Європейське право прав людини». Дисертаційні матеріали використовувалися при підготовці програми і планів семінарських занять із курсу «Навчальні судові процеси», були інформаційним джерелом при написанні розділів навчальних посібників.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено в двох одноосібних монографіях, розділах колективних монографій, зокрема «Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення» (2009), більше 20 статей у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук, більше 25 публікаціях тез доповідей та наукових повідомлень під час науково-практичних заходів, публіцистичних статтях (докладний перелік публікація за темою дослідження подано в додатку).

Структура монографії. Монографія складається зі вступу, розділів, висновків (загальних і до кожного розділу), списку використаних джерел (більше 1000 найменувань), додатків. Загальний обсяг основного тексту монографії (без джерел) становить більше 30 друкованих аркушів.