В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

Отож ступінь наукової розробленості філософських проблем правосуддя можна вважати недостатнім, вартим подальшого розвитку.

Окремо означимо джерельні теоретичні та практичні основицього дослідження. Теоретичну джерельну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці вчених, які попередньо досліджували проблематику правосуддя в контекстах, відповідно, об’єкта та предмета їхніх досліджень. Такими, зокрема, є концептуальні підходи, положення, наукові розробки, ідеї щодо вирішення окремих проблем, окреслених темою дисертаційного дослідження. Пропоноване дослідження носить і практичний характер, тому джерельна база охоплює й такі джерела, як матеріали судової практики. Використано й доробок юридичної журналістики, кінематографу (зокрема так звані «юридичні фільми»), особливо ті, які відображають так звані резонансні судові процеси.

Здійснюючи філософсько-правове осмислення правосуддя як правознавче дослідження, варто виокремити підходи та деталізувати проблематику правосуддя. Правосуддя як об’єкт правознавчого дослідження та зокрема філософсько-правового осмислення доцільно розглядати, а проблематику - конкретизувати за допомогою трьох загальнонаукових підходів - дескриптивного, атрибутивного та сутнісного. Якщо дескриптивний (описовий) підхід полягає у виокремленні й описі тих рис, які вирізняють явище правосуддя з-поміж інших (як-от судочинство, самосуд тощо), то атрибутивний підхід полягає у виокремленні визначальної риси правосуддя (певного атрибуту, як, наприклад, судової діяльності, судового здійснення права), що конечно характеризує й решту ознак явища. Тоді як сутнісний підхід полягає у спробі сформувати уявлення про сутність правосуддя як явища, відтак - засади певної концепції правосуддя.

Наукова проблема філософії правосуддя може бути далі конкретизована через дослідження правосуддя як філософсько-правового явища. В цьому процесі виявляється філософсько-правова проблематика правосуддя. Визначаючи правосуддя об’єктом філософсько- правового дослідження, можна виокремити низку підходів до його дослідження за різними критеріями, як-от, наприклад: проблемний підхід (постановка певної проблеми правосуддя, наприклад, проблема незалежності суду, проблема судового розсуду); за напрямком філософії права (відтак дослідження правосуддя за певним напрямком філософії права - аксіологією правосуддя, онтологією правосуддя, антропологією правосуддя); за видом судочинства (відтак філософсько-правове дослідження певного виду судочинства); за роллю (функцією) (відтак дослідження правосуддя в певній його функції). Зазначений перелік можливих підходів до дослідження філософсько-правових проблем правосуддя не є вичерпним, водночас виявляє певні напрямки дослідження, за якими можливо окреслити проблематику дослідження правосуддя в юридичній науці.

Формування філософсько-правових основ методології дослідження правосуддяслід проводити, зважаючи на загальний доробок методології юридичної науки та «спеціальної» філософсько-правової методології, спрямованої на філософсько-правове осмислення правосуддя.

На основі загальноприйнятих методологічних положень методологія дослідження філософії правосуддя визначається як система принципів, підходів, методів і способів наукового дослідження правосуддя як філософсько-правового явища, а також теоретичні засади їх використання.

У структурі «загальної» методології вирізняють такі елементи «вертикальної структури», як загальні методи мислення (притаманні як теоретичному пізнанню, так і практичній діяльності); філософсько-світоглядні підходи (або філософські методи); загальнонаукові методи (використовуються усіма науками, поділяються на теоретичні та емпіричні); конкретно-наукові (групові) методи (застосовуються окремими групами наук); та спеціальні методи (використання обмежене окремою наукою).

З-поміж філософсько-світоглядних підходів обґрунтовується застосування таких із них, як матеріалістичний або ідеалістичний, діалектичний та метафізичний. Зазначені підходи закладають основи різновидів й інших підходів, доречних у дослідженні зокрема правосуддя, як-от матеріалістичний та ідеалістичний емпіризм.

Конкретно-наукові (групові) методи застосовуються за релевантністю. Серед інших у дослідженні правосуддя застосовуються такі методи, як спеціально-юридичний, теоретико- юридичний, конкретно-соціологічний, математичний, статистичний методи та інші.