113 Коли індивіда зусебіч атакують сили, спрямовані проти індивідуальності, — немо, відчуття абсолютності смерті, дегуманізуючий процес і масового виробництва товару, і масового продукування культури, — то любовні справи означають не тільки втечу в зачарований сад еґо, але й квазігероїчний жест людської непокори.
114 Любовні справи — як і мистецтво — використовуються індивідом, щоб вихлюпнути обурення, викликане недоліками суспільства. Це день, коли ми прогуляли заняття, втікши з непривітної і нестерпно нудної школи. На цьому стоїть все сучасне популярне мистецтво.
Вслухайтеся в поезію поп-музики. Порівняйте сексуальність такої фігури, як Джеймс Бонд, із сексуальністю Меґре і Шерлока Холмса.
115 Те саме можна сказати і про рекламу. Сигарети вам пропонують не за їхню сигаретну якість, а як доречний супровід любовних справ; реципієнтів — твердять рекламодавці — можна «підкорити», «спокусити», «причарувати» (відтінки дії приворот-зілля) найневиннішими предметами будь-якого сорту — шоколадками, авторучками, ювелірними прикрасами, сповненими розваг відпустками тощо. Подібні тенденції помітні в рекламі автомобілів та одягу, хоч тут притягальна сила скоріше нагадує збуджуючий напій, аніж приворот-зілля. Цей автомобіль робить чоловіка мужчиною; це плаття натякає на Мессаліну. Навіть тканини викликають моральні асоціації, закладені в них з рекламною метою. Ви купуєте вже не чорну шкіру, а її натяк на садистські збочення.
116 Позашлюбні зв’язки починають вабити, як сирени, — особливо після кількох років у шлюбі. Чоловіки почувають певного виду nostalgie dela vierge , жінки — тугу за життям поза чотирма стінами домашньої в’язниці, яку складають чоловік, діти, хатня робота, кухня. У чоловіків, здавалось би, це бажання відверто сексуальне.
У жінок воно може проявлятися складніше. Проте щоразу це втеча від дійсності. А якщо є діти, то і втеча від відповідальності.
117 Для потенційно невірного подружжя спонука до занять любовними справами може бути меншою, а покарання більшим, ніж для неодружених. Загалом моральна проблема набагато ясніша; однак інші чинники — наприклад, гостріше відчуття невдачі чи незадоволення, яке приходить з віком, спогади про дошлюбні любовні справи (чи про відсутність їх), одноманітність шлюбу і загальний клімат суспільства, сп’янілого від вседозволеності, — можуть привести до того, що об’єктивно ясне питання суб’єктивно важче бачити саме тепер, аніж будь-коли раніше в історії.
118 Буває, що насолода здається обов’язком, тоді як обов’язок не часто здається тим, чим він може бути, — насолодою. Скільки шлюбів розпадається через те, що розпадається так багато шлюбів?
119 Чи може насолода не перетворитися на обов’язок, коли всю філософію капіталістичного суспільства можна звести до тези: ви винні собі стільки, скільки можете отримати — будь то в грошах, у становищі, в маєтностях, у задоволеннях чи у переживаннях.
120 Капіталістичне суспільство схильне перетворювати всі переживання і взаємини на предмети, які можна оцінювати за тією ж самою шкалою цінностей, що і пральні машини та центральне опалення, тобто за порівняною дешевизною використання й отримуваним від неї задоволенням. Крім того, в перенаселеному і наляканому інфляцією суспільстві існує тенденція робити речі витратними і, отже, вважати витратність чеснотою та насолодою. Викиньте старий предмет і придбайте новий. Як нас переслідує привид любовних справ, так само переслідує і привид погоні за новим; обидва ці духи — браття.
121 Батьки і матері більше не бачать у своїх дітях дітей; коли ті виростають, вони дедалі частіше розглядають їх як суперників на перегонах задоволення. І, що важливіше, суперників, які, здається, повинні перемогти. Хоч це й нешкідливо, але щоразу, коли зміна суспільних звичаїв приносить у світ нові насолоди, деякі старі люди протестують лише тому, що замолоду мусили без цього обходитись, інші ж, як дурні, намагаються несамовито надолужувати прогаяне. Піддаються нападкам не просто цнотливість, мораль і шлюб, а всі традиційні уявлення про те, хто ми і для чого існуємо.
122 Дехто вважає, що ми рухаємося до епохи, коли вважатиметься нормальним, що людина матиме статеві взаємини які хоче і з ким хоче, не рахуючись з іншими соціальними зв’язками. Він твердить, що це буде можливим тому, що копуляція здаватиметься не важливішою, ніж танці чи розмови — які хочеш і з ким хочеш. В такому суспільстві не було б нічого ганебного в статевому акті на людях, і черги, які тепер вишиковуються, щоб побачити Фонтейн і Нуреєва, вишиковувались би, щоб побачити умільців у набагато давнішому мистецтві. Нам слід, одне слово, повернутись до давніх дохристиянських уявлень про секс як про діяльність, котра не потребує ніякої особливої усамітненості і не породжує також ніяких особливих заборон. Можна припустити, що депуританізація сексу колись відбудеться, але поки теперішні сексуальні звичаї— узаконені і неузаконені — задовольняють деяку глибшу потребу людини, не задоволену суспільством, цього не станеться.
Читать дальше