Василь Врублевський - Мертвому півню фагот не потрібен

Не важко помітити, по-перше, що українці позбавлені зажерливості (порівняйте: «Хоч сім раз до рана» та «Вісім раз до ранку» ). По-друге, більш вибагливі, сказати б аристократичніші, у виборі напоїв: червлене вино , безперечно, вказує на витонченість смаку, у той час як кривава мері є ніщо інше, як сумнівної якості сурогат ( шмурдяк по-нашому). Третє (і найголовніше!): для українця вживання такого трунку, як червлене вино, є лише прелюдією до самовідданої ночі романтичного кохання, покликаного, до того ж, продовжити славний козацький рід (зверніть увагу на слова «Щоби наші діти мали чорні очі» !). У апологетів кривавої мері, навпаки, на думці лише пиятика, вони не відчувають не тільки потреби у коханні, а й навіть не мають потягу до примітивних статевих контактів. Коментувати тут, як ви і самі здогадуєтесь, нічого!

Тут можна було б ужити порівняння «як на собаці», але навіщо принижувати безневинних тваринок?

Зрештою, помітної різниці між комісаром і дияволом увіч не спостерігалося.

До речі, якщо справа стосувалася рядових каїруанців, інших слів, окрім «виродок» та «почвара», у його лексичному запасі не віднаходилось. Зрештою, якщовзяти до уваги, що на пересічних мешканців містечка він звертав увагу тільки тоді, коли відчував спраглу потребу замати якийсь зиск, то це навряд чи й повинно дивувати.