Василь Врублевський - Клітка, або Дискотека 80-х

Пара юних закоханих: « Равлик» і « Сонечко».

Добропорядні (принаймні, за визначенням) члени суспільства: Секретар, Павлуша, капітан, сержантХренов, Віра Тихонівна.

«Авторитет» : Аптекар.

Шпана зі Східної : Матрос («король»), Щур, Царик, Шпрот.

Шпана із Польової: Льопа(«король»), Костомаха, Тарас, Сапа.

«Шалави» : Жанка, Алька(Сальмонела), Лєнка(Воркута).

Інші: Ірка, «Радіотьотя», Дядек, лікар, медсестра, директор училища, директор кафе.

Масовка: міліціонери, диск-жокей, конферансьє, учні ПТУ, відвідувачі дискотек, ще дехто.

Літо. Початок липня. Приблизно третя година дня. Парк ім. Гагаріна.

Парочка закоханих. Обом – десь років по 17. Обоє – у доволі строгому вбранні.

Парочка неквапом прогулюється алейкою. Він тримає у руці шкіряного портфеля-«дипломата» чорного кольору.

«Равлик» (раптом зупинившись) . Потримай, будь ласка… (Протягує їй дипломата) . Шнурівка розв’язалася. (Присідає навпочіпки. Зав’язує шнурівку на туфлеві. Підводиться, тягнеться рукою до дипломата) . Дякую, сонечко!

«Сонечко». Будь ласка, равлику! (Киває на дипломата) . Слухай, ти що, гантелі у ньому носиш? Важкий!

«Равлик». Мені не важко… (Усміхається). Ясна річ, то не гантелі.

«Сонечко». Знаю! Знову книжок набрав?

«Равлик». Знову книжок набрав.

«Сонечко». А мені влітку не читається. Узимку – інша справа.

«Равлик». Довгими зимовими вечорами, коли за вікном лютує хуга, а у коминку тріщить вогонь, сідаєш у крісло-гойдалку, загортаєш плечі у ворсистий шотландський плед… Так?

«Сонечко». Приблизно так. Тільки замість коминка – батарея опалення, замість крісла – низенький ослінчик, а замість пледу – бабусина вовняна хустка. Але все одно – чудово! І часу вдосталь, і настрій відповідний…

«Равлик». Мені теж зима подобається більше…

«Сонечко». А я хіба сказала, що мені зима подобається?

«Равлик». Я так зрозумів…

«Сонечко». Ні. Узимку я часто хворію. Застуда, нежить… Май це на увазі, равлику! Я створіннячко тендітне. Мені потрібні догляд і увага.

«Равлик». Я доглядатиму тебе, моє тендітне сонечко! Здуватиму пилинки і зігріватиму гарячим подихом своїм!

Обоє весело і безтурботно сміються. Зупиняються біля лавочки. Він ставить дипломата на лавочку, перехоплює її долоні. Стоять, дивляться одне одному у вічі…

«Сонечко». То що, мій турботливий равлику, ведеш мене на дискотеку?

«Равлик» (злегка скривившись) . На дискотеку? Ти ж знаєш…

«Сонечко». Знаю. Ти не любиш…

«Равлик». Так, не люблю… Цей гамір, ґвалт, натовп… І музика… Мені вона не до вподоби. Ну, не подобається мені це «гугі-бугі-ба-ба-ба-бах!»

«Сонечко». Зрозуміло. Дискотеки ти не любиш. Це твоє право…

«Равлик». Ну от, яка ти у мене молодець!..

«Сонечко». А мене? Мене ти любиш?

«Равлик». Обожнюю! Люблю! Кохаю!

«Сонечко». Обожнюєш! Кохаєш! Любиш! А на дискотеку зі мною йти не хочеш…

«Равлик». Ну… Сонечко!..

«Сонечко». Зрештою, ти маєш право… (Робить ображений вигляд) .

«Равлик». Не ображайся… Добре, сонечко? (Вона – мовчить…) Ну, сонечко!.. (Намагається її поцілувати. Вона – ухиляється) . Ну, сонечко!.. (Вона відводить погляд убік, зітхає глибоко) . Для тебе справді це так важливо? (Вона – мовчить) . Гаразд! Гаразд, сонечко!

«Сонечко» (радісно) . Згоден?

«Равлик» (трохи похнюплено, опустивши плечі) . Згоден…

«Сонечко». Не так! Не так, ніби робиш мені послугу!

«Равлик». Пробач… Я зараз… (Мить – і геть по-іншому; так, немовби й сам цього хотів і про це мріяв) . Сонечко, то ми йдемо сьогодні на дискотеку?

«Сонечко». Ах… Я й не знаю…

«Равлик». Я тебе прошу. Я благаю!

«Сонечко». Ах… Відмовити несила!

«Равлик». Я на коліна стати ладен…

«Сонечко». Ах, не треба!.. Я згодна! Згодна я!