Василь Врублевський - Клітка, або Дискотека 80-х

Пацани похмуро опускають голови, переминаються, ховаються один за одного, – але мовчать…

Котрийсь із сержантів. Може, вони усі тут німі?

Котрийсь інший із сержантів. Товаришу капітане! Ви тільки дайте команду, ми їх швидко навчимо…

Капітан. Встигнете. До ранку у вас часу – три мішки і діжка… Ви ось що… Виймайте їх по одному, починайте оформляти по формі. Хай завтра везуть їх до суду. Кому – штраф, кому – мітлу у руки. Ми своє діло зробили… Я пішов до себе. (Йде до виходу. Зупиняється. Підкликає жестом сержантів до себе) . Ви ось що. Матросових пацанів перепишите і тихенько відпустите. Списочок мені принесете.

Хренов. Що, усіх відпустити?

Капітан (дивиться на нього зі здивуванням) . Якого хрена, Хренов? Ти медкомісію давно проходив?

Хренов. Недавно.

Капітан. І слух перевіряли?

Хренов. Так точно. Перевіряли.

Капітан. І як?

Хренов. У нормі.

Капітан. І психіатра проходив?

Хренов. Так точно. Проходив.

Капітан. І що? Здоровий?

Хренов (винувато, виправдовуючись) . Звиняйте, товаришу капітан!.. Я усе зрозумів… Усе зрозумів…

Капітан. Молодець! (Плескає сержанта по плечу. Затим несподівано відриває погона. Сержант враз блідніє і розгублено видовжує обличчя. Капітан кладе відірваного погона собі до кишені). Ось так! Що це значить? Здогадуєшся, сержанте?

Хренов (від хвилювання заледве промовляє слова) . Я… що… мене… що… звільнено? (Розпачливо) . За що, товаришу капітане?

Капітан. Заспокойся, Хренов! Це значить… (Обводить поглядом міліціонерів) . Запам’ятовуйте! Це значить, що мальованські хулігани билися між собою, – це раз. Запам’ятали? (Сержанти дружньо кивають головами) . Друге. Під час затримання учасників бійки котрийсь із цих даунів (киває у бік «мавп’ятника») , якийсь мальованський пришибейко, чинячи злісний опір законним вимогам працівників міліції, зірвав із сержанта Хренова погона. Зрозуміло? (Хренов здивовано мовчить, двоє інших сержантів синхронно кивають головами) . Вандала, який посягнув на святая святих, встановите самі. Мені все одно, яке у нього буде прізвище… (До Хренова) . Хренов, якого хрена? Ну що ти дивишся на мене, як Шарапов на Жеглова? Га?.. Запам’ятай, Хренов: або тупо робиш, що я наказую, або – нахрен з пляжу! Ферштейн?.. (Хренов мовчки киває, капітан задоволено усміхається). Ну все, я пішов. Без крайньої потреби не турбувати! «Не кидати, не кантувати, у випадку пожежі виносити першим». Зрозуміло? (Сержанти весело кивають) . Дерзайте, орли!

Арка міського парку. О пів на першуночі.

На неосвітленій алеї, що веде від танцмайданчика («Клітки») до арки, з’являються три силуети.

Силуети, наближаючись, співають голосами Альки, Воркути і Жанки :

Із тіні арки виходять Царик, Щур і Шпрот.

Щур. «Гоп-стоп, мы подошли из-за угла»!

Шпрот. Опочки, ципочки!

Царик. Салют, красапєти!

Силуети сахаються і застигають на місці. Навіть не бачачи їхніх облич, можна безпомильно визначити, що вони, м’яко кажучи, не у захваті від цієї здибанки.

Воркута( пошепки ). Доспівалися, блін!..

Алька( так само, пошепки ). Доспівалися…

Шпрот. Ей! Шалави! Подьте сюда!

Щур. Та не бійтеся! Ми не кусаємося!

Шпрот. Ми тільки!.. (Вульгарний жест на позначення статевих зносин) . Опочки!

Воркута. Шпроте? Ти?

Шпрот. Опочки! Воркута? (До Царика і Щура) . Ну все, пацани! Точно – будуть опочки! (До силуетів, манячи пальцем) . Ну, що ж ви стоїте? Подьте сюда, ципочки! Цип-цип-цип!

Щур. Щось мені здається, що вони нашій зустрічі не раді. Га, подруги? Чи я помиляюся? А не хотілося б!

«Подруги» безпорадно зітхають і поволі підходять. Шпрот, Щур, Царик обступають їх колом, із якого просто так не вирватися. Та, власне, ні у кого із «подруг» думок про втечу навіть і не виникає.

Царик. Слухняні ципочки! Це добре.

Шпрот (упізнавши Альку) . Ба! І Сальмонела тут! Яка приємна несподіванка! Давно не бачились. Привіт! (Несподівано б’є Альку у живіт. Алька згинається, падає на коліна, корчиться від болю) .