Василь Врублевський - Клітка, або Дискотека 80-х

«Равлик». Ти згодна? Моєму щастю меж немає!

Літо. Початок липня. Вечір. Танцювальний майданчик – «Клітка» – у центральному міському парку. Дискотека: гримить музика («АББА», «Боні М», «Машина часу», Пугачова, Ротару, Антонов і т. п.), блимає світломузика, у напівтемряві дригається-пульсує-верещить натовп…

Біля входу до «клітки» стоїть гурт хлопців у спортивних костюмах, кросівках, – це «пацани зі Східної». У центрі (гурту і уваги) – «король Східної» Матрос і «королевичі» Царик, Щур, Шпрот.

Щур. Щось сумно сьогодні.

Царик. Хто перший сказав «сумно»?

Шпрот. Щур.

Царик. То, може, почнемо? Га, Щуре?

Щур (граючи біцепсами) . Запросто! Хай тільки Матрос відмашку дасть.

Царик (до Матроса) . То що? Влаштуєм заворушку?

Матрос. Ще встигнеться.

Царик. Хлопці знудьгувалися.

Матрос (руба) . Я сказав: встигнеться!

Царик. Встигнеться – то встигнеться. Я ж тільки спитав. Що, і спитати не можна?

Шпрот (вказуючи рукою кудись віддалік) . О! Мальованка замалювалася!

Щур (потираючи долоні) . Клас! Те, що треба! Зараз ми їх…

Царик (збуджено) . Розважимося!

Шпрот (граючи біцепсами) . Ну нарешті! То що, Матросе, понеслися?

Матрос. Стоять! Стоять, я сказав!

Щур (здивовано) . Щось я не вкурю? У нас, що, із ними перемир’я?

Матрос. А тобі і не треба вкурювати! І ви теж (до Царика і Шпрота) – не збивайте копита! Ждіть команди. Чи, може, на моє місце мітите? ( Щур, Царик, Шпрот заперечливо розмахують руками, трясуть-хитають головами: «Та ні! Ні!..») Отож! Ідіть он краще потанцюйте. Може, заодно шалав якихось підчепите, щоб розважитися потім…

Шпрот. Я профільтрував уже. Нічого путнього!

Щур. А путні тобі нащо? Женитися приспічило?

Царик. Тобі, Шпроте, якщо женитися – то тільки на чуві із двома дітьми. Щоб від армії косанути.

Шпрот. Сам женися! А я вже якось переб’юся…

Матрос. А давай нирки тобі відіб’ємо. В натурі, стопроцентна гарантія! Правда, все життя на аптеку вкалувать будеш, зате не забриють нізащо, навіть якщо предки на колінах будуть повзати перед воєнкомом…

Шпрот. Що да, то да… Баті пофіг, та він і дома майже не буває…

Царик. Сказав той, хто буває!

Шпрот. Ну да… У цьому плані ми з батею оба-цвай… А матура моя спить і бачить, коли мене загребуть…

Щур. Знайома пісенька. «Може, там із тебе людину зроблять!» Так? Мої те саме співають…

Царик. А мої в інститут мене зібралися пхати…

Щур. А ти що?

Царик. А що я? Тоді армія мені точно не світить…

Шпрот. І який це інститут тебе візьме? У тебе ж трійка на двійці одиницею поганяє!

Царик (хизуючись) . Застаріла інформація.

Матрос. Щось я не врубився? Ану, колися!

Царик. А що колотися? У моєї тітки хтось у обкомі є. Туз якийсь. Я й не знаю, хто, та мені й не кажуть…

Матрос. Родак якийсь? Чи так (робить брутальний жест, що означає «статеві зносини») ?

Царик. Не родич – це точно. Бо тоді і батькові був би… Тітка ж батькові сестра…

Щур. Тоді тільки!.. (Той же брутальний жест) .

Матрос. Логічно! І що?

Царик. Тепер у мене в атестаті все тільки «добре» і «відмінно».

Щур. Гониш!

Шпрот. Точно! Гонить!

У цей момент до Матроса підходить парубійко (явно: міліцейська чи ґебешна «шестьорка»). Матрос відходить із ним у сторону.

« Шестьорка». Капітан передав: усе готово. Можна починати.

Матрос. Гаразд. Щось ще передавав?

« Шестьорка». Ні, нічого.

«Шестьорка» зникає. Матрос повертається до пацанів.

Шпрот. Це хто був?

Матрос. Та так, пацан…

Шпрот. Бачу, що не коза…

Матрос. Сказав, що мальованські за аркою кучкуються. Десь до півсотні.

Щур. Малувато щось.

Матрос. Пропонуєш ждати, коли більше збереться?

Щур. Та нічого я…

Матрос (не дослухавши Щура, кидає котромусь із поближчих пацанів) . При у будку, хай поміняють музику.

Щур (тому ж пацану) . Нашу хай ставить! Врубився? «Боні М»!

Пацан зривається із місця і мчить крізь натовп у «клітку».