Леся Туровська - Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман

Мені кортить трошки з ним посидіти, і я розглядаюся в пошуках якогось корча чи пня, напівголосно примовляючи: «Сидіти…»

Сидіти? Важко повірити, однак після цього, мимохіть мовленого слова, пес кидає хлебтати, слухняно перебирає передніми лапами і… ладнається сісти!

Спершу я лишень ошелешено кліпаю очима. Затим збираю докупи всі свої мізерні кінологічні знання і наказую тремтячим голосом:

– А тепер – лягти!

Пес стриже вухами, начеб побоюється переплутати команду, і дисципліновано лягає.

Яка гарна дресура!

Затамувавши дух, продовжую експеримент:

– Дай лапу!

Наступної миті груба пазуриста лапа з м'якими чорними подушечками сором'язливо лягає у мою простягнуту долоню.

Я напружуюся до стукотіння у скронях та згадую ще одну команду муштрувальників:

– Голос!

Сяючи від радощів, пес відгукується напрочуд проворно, без зволікань:

– Гав!

Це перше «слово», яке я від нього почула.

Овва, блиснула думка: інтелігентні пси гавкотять лишень тоді, коли отримують від хазяїна на це дозвіл!

– Мене це анітрохи не дивує, – знизує плечима Сліпий Кіт, пораючись з велосипедом, коли я захоплено ділюся з ним своїми враженнями. – Пес, прикутий до кострубатої жерделі, є ніким іншим, як шляхетною, породистою німецькою вівчаркою. Хіба ти не помітила, що його вуха стоять сторч?

Звісно, нічого такого я не зауважила. На свій сором, я взагалі не орієнтуюся в собачих породах. Достеменно знаю, що у підступної старої карги Шапокляк з телевізійного мультика «Чебурашка» була приземкувата такса. А в Дами з собачкою з однойменного оповідання Чехова – декоративний білий шпіц. Проте в природі існують ще колі й спанієлі, фокстер'єри й різеншнауцери, ротвейлери й чихуахуа.

Дізналася через Гугл, що найбільша організація собаківників США American Cennel Club склала рейтинг собачих порід, наділених інтелектом, безпомилковим інстинктом і непереборним потягом до служіння людям.

На першому місці опинилася пастуша порода бордер-колі (яку вивели у Великій Британії), що вміє поглядом гіпнозувати худобу.

Другий рядок рейтингу дістався німецькій вівчарці за її працелюбність, кмітливість у муштрі й за сумлінну охоронну, захисну, пошукову й вартову службу.

Третю позицію посіла мисливська порода бладхаунд, яку вивели англійські священники ще в XIII столітті. Ці врівноважені собаки практично ніколи не виявляють агресії й мають надзвичайне чуття.

На четвертому місці опинилися представники породи бігль з абсолютним нюхом, що робить їх незамінними для розвідки й розшуку.

Замикають п'ятірку лідерів лабрадори-ретривери, найкмітливіші собаки-поводирі й провідники.

Американський нейропсихолог Стенлі Корен, визнаний авторитет у «собачій» галузі, ототожнює інтелект муштрованих собак зі здібностями дворічної дитини. Мабуть, саме тому вони чудово вміють ладнати з дітлахами.

– Ладнати з дітлахами, – співучо повторює Сліпий Кіт і повчально підіймає вгору свій вказівний кіготь. – Якраз вчора по телевізору розповіли про дивовижний випадок, що стався у бразильському Кампінасі.

Сліпий Кіт кидає накачувати велосипедне колесо і голосом диктора сповіщає:

– Тишу і розміреність цього невеличкого містечка порушила здичавіла вівчарка, яка несподівано з'явилася з-за сміттєвих баків. Перехожі були приголомшені, коли побачили, що вона тримала в зубах. З пащі звисало. немовля. Було очевидно, що дитина тільки-но з'явилася на світ, адже за нею волочилася пуповина.

Сука донесла свою ношу до найближчого будинку, дбайливо поклала її на ґанок і стала вити. Здивовані мешканці відчинили двері і, оговтавшись від шоку, надали потрібну допомогу. Після огляду в лікарні медики констатували, що малятко абсолютно здорове та неушкоджене.

Після цього випадку багато хто виявив бажання прихистити в себе чотирилапу рятівницю. Та Анжела, як місцеві жителі назвали приблуду, виявилася волелюбною. Хоч її добре підгодовували, вона й далі оглядала сміттєзвалища, начеб перевіряла: чи не потребує ще хтось її помочі .

Ця історія справляє на мене глибоке враження. Скільки ж іще треба доказів, щоб дійти врешті своїм розумом, що не можна жорстоко поводитися з тваринами?!

Поки мої думки сутужно плигають, Сліпий Кіт, начеб флюгер, різко змінює настрій. Тільки-но він позиціював себе моїм дотепним компаньйоном, як за мить він перетворюється на справжнісінького блазня. Поблискуючи єдиним бурштиновим оком, в якому миготять іскорки лукавства, він бубонить густим тенорком: