Леся Туровська - Під сузір'ям Рекса. Психологічний роман

Однак я вперто вдаю, начеб його не чую.

І тоді Сліпий Кіт, ледве стримуючи обурення, оббігає довкруж мене і, косуючи оком, починає чемно, як школяр, пояснювати техніку зав'язування кондитерських бантиків у малярській справі. Що ж, я здавна підозрювала його у резонерстві.

Кутики моїх губ здригаються від сміху, однак я й тепер не зважаю на його навіжене «швейкування».

– Тебе, Малушо, хлібом не годуй, аби була змога ледарям потурати! Однак ти швидко пожалкуєш про це. Принагідно зазначу, що уявна добропорядність зрощує шакалів ! – скипає мій оглашенний компаньйон.

Мо» його слушні напучення й було б варто намотати на вус. Проте наразі його блазнювання – то лишень мавпяча праця! Ніщо не може завадити моїм радощам! Як казав Святий Франциск, навіть диявол втрачає владу над веселунами, а завше незадоволені потрапляють у казан, бо то ласа здобич для розжареного пекла.

Глава 20

ЛАКМУСОВИЙ ПАПІРЕЦЬ

Настає ранок, і я лаштуюся їхати до міста, де на мене чекає безліч нагальних службових справ. Тож знов доводиться гірчити міським дьогтем хуторянський мед.

Напередодні я встигаю зварити велику каструлю наваристого тлустого капусняку та відвантажити його до занедбаної присадкуватої глинобитної халупи з рудою од моху стріхою. Свиридка Молодшого вдома немає, тож я залишаю йому коротеньку цидулку, де як найдохідливіше розтлумачую, що страва не тільки для нього, а ще й для Рекса.

– Аби кухня була королівством – цьому капуснякові, безсумнівно, дістався б золочений трон, – запопадливо лестить з приводу мого куховарства Сліпий Кіт. Однак я добре знаю, що власне йому найліпше смакує юшка зі щуки.

Зібравшись у неблизьку дорогу, я виходжу за хвіртку. Поміж густого листя розлогого осокора помічаю засмаглу в'юнку постать. Це знічев'я гойдається на гнучких гілках Малий Юрась, оперезаний дідовим ягдташем. Ще вище, у небі, лопотять ластівки й захлинається співом самотній жайвір.

Уздрівши мене, Малий Юрась хутко показує мавпу, тобто зависає догори ногами. Ет, охочий же він до всіляких витівок та витребеньок! Як добре, що комп'ютер поки що не всмоктав у себе його босоноге дитинство!

– Не бешкетуй, хлопче! – гукаю я капоснику, наказуючи приземлитися зі свого шкідливого «сьомого неба». Коли ж Малий Юрась обшмуглює штанцями окоренок, я рішуче відбираю в нього саморобну рогатку, оснащену пружною чорною гумкою.

– Замість залякувати залітних пташок, візьми собі за обов'язок вчащати до Рекса! Пильнуй, щоб упродовж прогулянки пес не зірвався з повідця. Десятою дорогою обминай хазяйських качок, гусаків та курей, що завше длубаються під парканом – вже всоте прискіпливо напучую я дітвака.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.