Джеффрі Арчер - Каїн і Авель

Наступної неділі в каплиці у великому маєтку барона дитину охрестили Владеком Коскєвичем, мати подякувала Богові за те, що зберіг йому життя, а батько змирився з тим, що у них з’явився іще один рот.

Того вечора відбувся невеликий бенкет, аби відсвяткувати хрестини, головною стравою на якому став подарований гусак із садиби барона. Усі наїлися досхочу.

З цього дня Флорентина навчилася ділити на дев’ятьох.

Анна Каїн мирно проспала всю ніч. Після легкого сніданку її сина Вільяма медсестра принесла на руках до її приватної палати. Жінка не могла дочекатися, щоб потримати сина знову.

– Доброго ранку, пані Каїн, – бадьоро привіталася медсестра у білому халаті, – настав час дати дитині сніданок.

Анна сіла, болісно відчуваючи свої напухлі груди. Медсестра допомогла двом новакам у ще незвичній для них процедурі. Анна усвідомлювала, що демонстрація збентеження буде вважатися відсутністю материнського потягу, задивилася на блакитні очі Вільяма, іще блакитніші, ніж у його батька. Жінка всміхнулася. У двадцять один рік вона й не здогадувалася, що нічого іще не знає. Уроджена Кебот, вона вийшла заміж за спадкоємця родини Ловеллів і тепер народила йому сина, щоб продовжити традицію, коротко викладену в картці, яку їй надіслав її давній шкільний приятель:

Анна півгодини балакала з Вільямом, але отримала небагато відповідей. Тому нова мати відреагувала таким самим ефективним способом, як і він сам. Анна вчинила запеклий опір фруктам і цукеркам, які прислали друзі та доброзичливці, оскільки була націлена вчасно повернутися в усі свої сукні на літній сезон і відновити своє гідне місце на сторінках модних журналів. Хіба принц де Гаронна не оголосив її єдиним красивим об’єктом у Бостоні? Довге золоте волосся жінки, вишукані тонкі риси та струнка постава викликали захоплення навіть у містах, в яких вона зроду не бувала. Анна перевірила свою зовнішність у дзеркалі й залишилася задоволеною тим, що там побачила: люди навряд чи повірили б, що вона народила первістка. «Дякувати Богові, це хлопчик», – подумала вона, вперше відчуваючи те, що свого часу, мабуть, відчувала Анна Болейн.

Жінка насолодилася легким обідом перед тим, як приготуватися до зустрічі з відвідувачами, котрі регулярно з’являлися упродовж дня. Ті, хто навідувався до неї в ті перші кілька днів, були або сім’єю, або представниками найвідоміших родин Бостона; іншим заявили, що вона іще не готова їх прийняти. Але позаяк Бостон був єдиним містом в Америці, де всі знали своє місце в ієрархії, то навряд чи можна було остерігатися якогось несподіваного вторгнення.

У палаті, яку вона займала, помістилося б іще п’ять ліжок, якби увесь простір не заповнювали квіти. Випадковий перехожий міг би сплутати цю кімнату з оранжереєю, якби не присутність молодої матері, що сиділа у своєму ліжку. Анна увімкнула електричне освітлення, яке ще було новинкою у Бостоні. А її чоловік чекав, коли ж нарешті Кеботи встановлять таку ж мережу у себе, бо Бостон тоді вважав пророчим знаком, коли електромагнітна індукція з’являлася у пристойному товаристві.

Першим відвідувачем Анни була її теща, пані Томас Ловелл Каїн, голова сім’ї після передчасної смерті її чоловіка. В елегантному літньому віці пані Каїн удосконалила техніку вторгнення до кімнати задля власного повного задоволення і безсумнівної незручності господарів. На ній була довга шовкова сукня, яка не дозволяла бачити щиколотки; єдина людина, котра їх бачила, вже лежала на цвинтарі. Жінка завжди мала осину талію. На її думку (вона часто це повторювала), жінка з надмірною вагою означала погану дієту і ще гіршу породу. Зараз вона була найстаршою живою серед Ловеллів; навіть за найстаріших Каїнів. Тому очікувала, й не без підстав, стати першою, хто прибуде з такої важливої нагоди. Зрештою, хіба це не вона влаштувала першу зустріч Анни з Річардом?

Кохання не мало для пані Каїн великого значення. Статки, статус і престиж – це вона розуміла. А кохання було дуже добрим, але воно рідко виявлялося товаром тривалого терміну придатності; а ті три, без сумніву, його мали.

Жінка схвально поцілувала невістку в чоло. Анна торкнулася ґудзика виклику в стіні, почувся тихий гул. Цей звук здивував пані Каїн, оскільки вона іще не була переконана у потрібності електрики. Тут з’явилася медсестра, котра принесла сина та спадкоємця. Пані Каїн оглянула його, схвально понюхала немовля та махнула медсестрі, що та може йти.