Джеффрі Арчер - Каїн і Авель

Він це ненавидів. Такі події можуть відволікти громадськість від народження його сина. Люди запам’ятають, що цього дня сталося щось інше.

Чоловік розгорнув сторінки про фінансові новини і перевірив ситуацію на фондовому ринку: акції впали на кілька пунктів. Цей клятий землетрус відкусив майже сто тисяч доларів вартості його активів у банку, а позаяк його особиста частка іще залишалася вагомою і становила понад шістнадцять мільйонів доларів, то знадобиться щось більше, ніж землетрус у Каліфорнії, щоб зміну рівня його статків могла зареєструвати шкала Ріхтера. Зрештою, тепер він міг би жити на відсотки від відсотків, натомість капітал у шістнадцять мільйонів доларів залишався б незмінним, готовим для ще не народженого сина. Багатій продовжував удавати, що читає часопис.

Акушер у вечірньому костюмі штовхнув двері, щоб повідомити новини. Він відчував, що має зробити щось, аби виправдати свій чималий гонорар. Крім цього, для такого оголошення він був одягнений найвідповіднішим чином. Двоє чоловіків на мить витріщалися один на одного. Лікар також трохи нервував, але він не мав наміру показувати своє хвилювання перед батьком дитини.

– Вітаємо, сер, у вас син. Гарненький маленький хлопчик.

Першою думкою батька було те, що люди поводяться нерозумно, коли народжується дитина: чи міг малюк бути іншим, ніж малим? Потім він нарешті усвідомив новину: у нього – син. Молодик подумки склав подяку Богові, в якого не вірив. Акушер вирішив щось запитати, аби порушити мовчанку.

– Як ви його назвете?

Батько відповів без вагань:

– Вільям Ловелл Каїн.

Після того як вляглося хвилювання при вигляді народженого немовляти, вся сім’я повлягалася спати, але мати довго не могла заснути, тримаючи дитину на руках. Гелена Коскєвич вірила в життя, вона вже народила дев’ятьох дітей, аби довести це. Хоча вона й втратила трьох у дитячому віці, однак не дозволила нікому з них піти легко.

У свої тридцять п’ять років вона вже знала, що її колись розпусний Ясьо не дасть їй більше ні синів, ні доньок. Але Бог подарував жінці це маля. Звісно, воно має жити. Гелена мала просту віру, і це було добре, адже доля ніколи не дозволила б їй нічого більше, ніж невибагливе життя.

Хоча їй іще було далеко до сороківки, недостатнє харчування й наполеглива праця зробили свою справу: жінка виглядала набагато старшою. Молодиця була худа, аж сіра, і їй не часто у житті вдавалося отримати нову одежу. Вона зроду не скаржилася на свою долю, але риси обличчя робили жінку більше схожою на бабусю, ніж на матір. Хоч як вона не стискала груди, залишаючи огидні червоні плями навколо пипок, змогла вичавити з них лише жалюгідні кілька крапель молока. У тридцять п’ять років, на півдорозі свого життя, кожен здобуває якісь корисні знання, які можна передати в спадок, а в Гелени Коскєвич їх було навіть надміру.

– Мамине малятко, – ласкаво прошепотіла вона дитині й погладила її пипкою, змоченою в молоці, по зморщеному ротику.

Повіки розклепилися, і немовля спробувало смоктати. Тоді нарешті мати мимоволі впала у глибокий сон.

Ясьо Коскєвич, гарно збудований, але нудний чоловік із розкішними вусами – його єдиним проявом самоствердження в цьому світі – виявив, що його дружина і дитина поснули у кріслі-гойдалці, коли прокинувся о п’ятій. Цієї ночі він не помітив її відсутності у ліжку. Жевжик споглядав на байстрюка, який, дякувати Богові, хоча б перестав плакати. Може, воно мертве? Чоловікові було байдуже. Нехай про життя і смерть турбується жінка. А для нього найважливіше – бути у бароновому маєтку з першими промінчиками сонця. Лісничий зробив кілька довгих ковтків козячого молока й обтер свої вуса рукавом. Відтак схопив окраєць хліба однією рукою, а пастки – іншою й безгучно вислизнув з оселі, остерігаючись розбудити дитину, бо та знову почне плакати. Він подався до лісу, більше не згадуючи про маленького зловмисника, адже вважав, що бачив його востаннє.

Флорентина стояла поруч напоготові, щоб увійти в кухню саме перед тим, як старий годинник, що упродовж багатьох років демонстрував свій власний час, бамкнув шість разів. Це було не більш ніж невиразна допомога тим, хто хотів знати, котра зараз година, щоб підійматися або лягати спати. До повсякденних обов’язків дівчини входило приготування сніданку, загалом неважке завдання, яке полягало у простому розподілі козячого молока та куснів житнього хліба серед сім’ї з вісьмох осіб. Тим не менш, це завдання вимагало мудрості Соломона: розділити все так, аби ніхто не бурчав, що його обділили.