Джеффрі Арчер - Обережно зі своїми бажаннями

Дон Педро відвернувся від вікна й витріщився на полковника так, ніби був би радий його задушити, але розумів, що зараз для цього не час і не місце.

– Я такий радий, що ви мене уважно вислухали, – завершив Скотт-Гопкінс, – адже тепер не сумніваюся, що ви зробите те, що більше відповідає вашим інтересам. Бувайте, панове. Я вже йду.

– Сьогодні маємо насичений порядок денний, – оголосив голова правління. – Тож був би вдячним, якби мої колеги виступали стисло й по суті.

Емма почала захоплюватися діловим підходом Росса Бьюкенена, коли він очолив «Судноплавну компанію Беррінґтонів». Чоловік ніколи не виявляв прихильності до будь-кого і завжди уважно вислуховував навіть тих, хто пропонував щось, що суперечило його позиції. Інколи, хоча й не часто, його навіть могли переконати змінити свою думку. Він також умів підсумовувати складну дискусію, переконавшись у тому, що окрема думка кожного представника була належно представлена. Емма знала, що деякі члени правління вважали його шотландську манеру поведінки трохи різкуватою, але вона вважала її не більш ніж практичною й іноді цікавилася, як її підхід може відрізнятися від його позиції, коли вона стане керівником. Жінка хутко відкинула цю думку і сконцентрувалася на найважливішому пункті порядку денного. Вона репетирувала те, що намірялася сказати, напередодні ввечері, а Гаррі виконував роль голови на зборах.

Після того як Філіп Вебстер, секретар компанії, зачитав протокол минулих зборів й вирішив поточні питання, голова правління перейшов до першого пункту порядку денного: пропозиції оголосити тендер на будівництво «Бекінґема», комфортабельного лайнера, який увійде до флоту Беррінґтонів.

Бьюкенен не залишив сумнівів у тому, що вважає це єдиним кроком уперед, якщо Беррінґтони сподіваються продовжувати свою діяльність як одна з головних судноплавних компаній країни. Кілька членів ради директорів кивнули на згоду.

Щойно тільки голова закінчив, він закликав Емму висловити протилежну точку зору. Вона почала з того, що доки банківська ставка перебуває на найвищому рівні, компанія повинна консолідувати свою позицію, а не ризикувати такими великими коштами, витрачаючи їх на те, що, на її думку, має у кращому випадку шанс на успіх у співвідношенні п’ятдесят на п’ятдесят.

Пан Енскотт, незалежний член ради директорів, котрого призначив іще сер Г’юґо Беррінґтон, її покійний батько, припустив, що настав час потрусити гаманцем. Ніхто не засміявся. Контр-адмірал Саммерс заявив, що не варто приймати таке радикальне рішення без схвалення акціонерів.

– Але це ми зараз перебуваємо на капітанському містку, – нагадав адміралу Бьюкенен, – і тому приймати рішення нам.

Адмірал спохмурнів, але від подальших коментарів відмовився. Зрештою, голосування ще попереду.

Емма уважно слухала, як кожен член правління висловлював свою думку, і швидко збагнула, що голоси розділилися майже порівну. Один чи двоє ще не визначилися, але вона підозрювала: якщо мова дійде до голосування, переможе голова ради директорів.

І за годину правління не наблизилося до якогось рішення, а декотрі директори просто повторили свої раніше оприлюднені арґументи, що явно дратувало Бьюкенена. Але Емма знала, що йому врешті-решт доведеться продовжити засідання, оскільки існує ще одна важлива справа, яку треба обміркувати.

– Я змушений сказати, – підсумував голова, – що ми не можемо відкладати ухвалення рішення безконечно, тому пропоную всім розійтися й добре подумати над тим, де ми стоїмо в цьому питанні. Відверто кажучи, все майбутнє компанії поставлене на карту. Пропоную, коли наступного місяця ми знову зустрінемося, то будемо голосувати за те, оголошувати тендер чи відмовитись від цієї ідеї взагалі.

– Або хоча б почекати, поки хвилі не вляжуться, – додала Емма.

Голова охоче перейшов до наступного питання, позаяк інші пункти порядку денного були не такими суперечливими, і до того часу, коли Бьюкенен запитав, чи є ще якісь запитання, дотеперішню бурхливу дискусію замінила набагато спокійніша атмосфера.

– У мене є інформація, яку я зобов’язаний повідомити правлінню, – заявив фінансовий директор компанії. – Ви не могли не помітити, що ціна наших акцій постійно зростає упродовж кількох останніх тижнів, і ви, можливо, задумалися про причину цього, позаяк останнім часом ми не робили якихось істотних оголошень і не оприлюднювали жодних прогнозів про прибутки. Що ж, учора ця таємниця з’ясувалася, після того, як я отримав листа від Мейфера, менеджера банку «Мідленд» у Сент-Джеймсі, в якому він повідомляє, що один із його клієнтів, котрий володіє сімома з половиною відсотками акцій компанії, хоче призначити свого представника у раді директорів.