Джеффрі Арчер - Надходить та година

Суддя Лейн поглянула на пані Кліфтон, котра сиділа похнюплена. Упродовж минулого тижня вона прониклася прихильністю до підсудної і відчула, що хотіла б познайомитися з нею ближче після закінчення судового розгляду. Але це було неможливо. Насправді вона більше ніколи не спілкуватиметься із цією жінкою. Якби вона це зробила, це, безперечно, стало б підставою для повторного розгляду справи.

Якби судді загадали припустити, хто відповідальний за витік інформації, вона зробила б невеличку ставку на сера Джайлза Беррінґтона. Але суддя Лейн зроду не складала прогнозів і ніколи не грала в азартні ігри. Її честь розглядала лише докази. Однак той факт, що сер Джайлз не був у суді того ранку, можна було б розглядати як доказ, навіть якщо це було б побічним свідченням.

Суддя зосередила свою увагу на Едварді Мейкпісі, котрий ніколи не виказував своїх думок. Цей видатний королівський адвокат завжди виступав блискуче, і його промовиста адвокатська діяльність, без сумніву, була на користь леді Вірджинії. Однак це було до того, як пан Трелфорд звернув увагу суду на лист майора Фішера. Її честь тямила, чому ні Емма Кліфтон, ні леді Вірджинія не хотіли, щоб це послання оприлюднили у суді, хоча й була впевнена, що пан Трелфорд радив своїй клієнтці, щоб та дозволила йому внести цей доказ. Зрештою, він представляв пані Кліфтон, а не її брата. Суддя Лейн припустила, що незабаром присяжні повернуться й оголосять свій вердикт.

Коли вранці Джайлз того дня зателефонував до штабу округу в Бристолі, йому не довелося довго гомоніти зі своїм агентом Ґріффом Гаскінсом. Прочитавши першу шпальту «Мейл», Ґріфф неохоче визнав, що Джайлзу доведеться зняти свою кандидатуру від лейбористів на майбутніх довиборах у Бристольських доках.

– Це так типово для Фішера, – визнав Джайлз. – Повно напівправди, перебільшень і натяків.

– Мене це не дивує, – зауважив Ґріфф. – Але чи ти зможеш довести це до дня голосування? Позаяк лише одне можна сказати напевно: напередодні опитування торі засунуть лист Фішера в кожну поштову скриньку округу.

– Ми зробили б те саме, отримавши навіть менший шанс, – зізнався Джайлз.

– Але якби ми могли довести, що це була злива брехні… – Ґріфф відмовлявся так легко здаватися.

– У мене немає на це часу, і навіть якби я це зробив, не впевнений, що мені хтось повірив би. Слова мерців – набагато потужніші, ніж живих.

– Тоді нам залишається тільки одне, – зітхнув Ґріфф. – Нажлуктаємося і втопимо в чарці свої печалі.

– Саме це я і зробив учора ввечері, – зізнався Джайлз. – І бозна-що іще.

– Після того як ми оберемо нового кандидата, – сказав Ґріфф, швидко повертаючись до виборчого процесу, – я хотів би, щоб ти проінструктував його чи її, адже той, кого ми оберемо, потребуватиме твоєї підтримки і, що іще важливіше, твого досвіду.

– За теперішніх обставин це не може виявитися перевагою, – припустив Джайлз.

– Перестань бути таким жалюгідним, – дорікнув Ґріфф. – Маю відчуття, що тебе не так просто спекатися. Лейбористська партія у тебе в крові. І чи не Гарольд Вілсон казав, що тиждень – дуже довгий час у політиці?

Коли непомітні двері відчинилися, усі в залі судового засідання припинили гомоніти й обернулися, щоб спостерігати, як судовий пристав відступає убік, аби дозволити семи чоловікам і п’ятьом жінкам увійти до приміщення й зайняти свої місця на лаві присяжних.

Суддя зачекала, поки вони всядуться, тоді нахилилася вперед і запитала старшину присяжних:

– Вам вдалося винести вирок?

Той повільно підвівся зі свого місця, поправив окуляри, підвів погляд на суддю і сказав:

– Атож, вдалося.

– Ваше рішення одностайне?

– Авжеж, ваша честь.

– Ви прийняли рішення на користь позивача, леді Вірджинії Фенвік, чи відповідача, пані Емми Кліфтон?

– Ми схилилися на користь відповідача, – сказав старшина і, виконавши своє завдання, сів на місце.

Себастьян схопився на ноги й уже намірився зааплодувати, коли помітив, що і мати, й суддя дивляться на нього. Він хутко повернувся на своє місце та поглянув на батька, але той лише йому підморгнув.

По той бік суду сиділа жінка, люто зиркаючи на присяжних, не в змозі приховати своє невдоволення, тоді як її адвокат сидів, безтурботно склавши руки. Щойно цього ранку сер Едвард прочитав першу сторінку «Дейлі мейл», як второпав, що його клієнтка не має жодного шансу виграти цю справу. Він міг би вимагати повторного розгляду справи, але насправді сер Едвард не радив би своїй підзахисній пройти повторний судовий розгляд із такими шансами на успіх.