Джеффрі Арчер - Надходить та година

– «У вівторок, 10 листопада 1970 року, відбулося засідання правління у Беррінґтон-хаусі. Присутніми були всі директори, за винятком пані Емми Кліфтон та пана Себастьяна Кліфтона, котрі обоє надіслали свої вибачення, пояснивши, що залучені до інших справ. Після відставки заступника голови, пана Десмонда Меллора, та за відсутності пані Кліфтон за спільною згодою домовилися, щоб посаду голови тимчасово посів пан Джим Ноулс. Потім відбулася довга дискусія щодо майбутнього компанії та того, до яких дій необхідно вдатися, якщо леді Вірджинія Фенвік виграє справу про наклеп проти пані Кліфтон. Адмірал Саммерс заявив, що вважає, що нічого не треба робити, доки не буде відомий результат судового розгляду, позаяк він упевнений, що пані голову виправдають».

Емма всміхнулася старому морському вовку. Якби корабель тонув, він би останнім покинув облавок.

– «Однак пан Ноулс не поділяв довіру адмірала та повідомив присутнім, що він уважно стежив за справою і неохоче дійшов висновку, що шанси пані Кліфтон – як у сніжної кулі в пеклі, і леді Вірджинія не лише виграє, а й присяжні присудять їй значну суму відшкодування. Тоді пан Ноулс нагадав правлінню, що пані Кліфтон чітко дала зрозуміти, що піде у відставку з посади голови, якщо таким буде результат. Далі він сказав, що вважає, що в такому випадку рада директорів зобов’язана розглянути майбутнє компанії, і зокрема, хто саме має замінити пані Кліфтон на посаді голови правління. Пан Клайв Енскотт погодився з виконувачем обов’язків голови та запропонував кандидатуру пана Десмонда Меллора, який нещодавно написав йому пояснення, чому вважає, що той має вийти зі складу правління. Зокрема, заявив, що не міг би розглядати можливість залишатися у правлінні, доки там є «ця жінка». Потім відбулася тривала дискусія, в ході якої стало зрозуміло, що директори розділилися порівно щодо питання, як залагодити цю проблему. Підбиваючи підсумки, пан Ноулс дійшов висновку, що необхідно підготувати дві заяви. І щойно стане відомий результат судового розгляду, оприлюднити для преси відповідну. Адмірал Саммерс заявив, що в заяві для преси не буде потреби, оскільки щойно пані Кліфтон очистить своє ім’я, все буде, як і раніше. Пан Ноулс натиснув на адмірала Саммерса запитанням, що він робитиме, якщо справу виграє леді Вірджинія. Адмірал відповів, що подасть у відставку з посади члена правління, позаяк не існує обставин, за яких він готовий служити під орудою пана Меллора. Пан Ноулс попросив записати слова адмірала у протокол. Потім він виклав свою стратегію майбутнього компанії, якщо станеться найгірше».

– А якою була ваша стратегія, пане Ноулс? – невинно запитала Емма.

Пан Вебстер перейшов до наступної сторінки протоколу.

– Це вже неактуально, – сказав Ноулс, тепло усміхнувшись голові. – Зрештою, адмірал довів свою рацію. Але я вважав своїм обов’язком підготувати правління до будь-яких перипетій.

– Єдиною можливістю, до якої ви хотіли підготуватися, – прохрипів адмірал Саммерс, – було оголошення вашої відставки іще до того, як відбулася ця зустріч.

– Чи не здається вам, що це дещо брутально? – озвався Енді Доббс. – Зрештою, Джима поставили в незавидні умови.

– Лояльність ніколи не буває завидною, – заперечив адмірал, – якщо, звісно, ти не негідник.

Себастьян придушив посмішку. Він не міг повірити, що хтось усе ще вживав слово «негідник» у другій половині ХХ століття. Він особисто вважав «бісів лицемір» доречнішим, хоча насправді це не могло б справити більшого ефекту.

– Можливо, секретар компанії має прочитати заяву пана Ноулса, – зауважила Емма. – Ту, яку б опублікувала преса, якби я програла справу.

Пан Вебстер витягнув зі своєї теки аркуш паперу, але перш ніж отримав нагоду промовити хоч слово, Ноулс підвівся, зібрав свої папери й заявив:

– У цьому немає потреби, пані голово, бо я подаю у відставку.

Без жодного слова він повернувся, щоб піти, але не раніше, ніж адмірал Саммерс буркнув:

– І на мить не зарано.

Потім він втупився у двох інших директорів, котрі підтримували Ноулса.

Хвилину повагавшись, Клайв Енскотт та Енді Доббс також підвелися і тихо вийшли із зали засідань.

Емма зачекала, поки двері за ними зачиняться, перш ніж знову заговорити.

– Час від часу, можливо, я здавалася занадто нетерплячою щодо педантичного стилю ведення протоколів секретарем компанії. Зараз визнаю, що це було доречно, пан Вебстер довів, що я помилялася, тому беззастережно вибачаюся перед ним.