Однак сер Едвард не посміхнувся.
– Якщо суддя дозволить пану Трелфорду представити це як доказ, – сказав він, розмахуючи листом, – я більше не буду певен, що ми виграємо справу. Ба більше, я певен, що тоді ми програємо.
– Пані Кліфтон ніколи не дозволить оприлюднити цей доказ, – самовпевнено заявила Вірджинія.
– Як ви можете бути цього певні?
– Її брат має намір балотуватися на довиборах від Бристольських доків після смерті майора Фішера. Якщо цей лист оприлюднять, йому доведеться зняти свою кандидатуру на довиборах. І це покладе край його політичній кар’єрі.
Адвокати мають думати про все, окрім ставлення до своїх клієнтів. Та не в цьому випадку. Сер Едвард точно знав, як він ставиться до леді Вірджинії – у суді чи поза ним.
– Якщо ви маєте рацію, леді Вірджиніє, – зауважив літній правник, – і вони не нададуть цей лист як доказ, присяжні вважатимуть, що це не допоможе в справі пані Кліфтон. І без сумніву, шальки терезів схиляться на вашу користь.
Вірджинія розірвала листа й викинула клаптики в кошик для сміття.
– Я згодна з вами, сер Едвард.
* * *
Десмонд Меллор знову забронював невелику конференц-залу в непопулярному готелі, де їх ніхто не впізнає.
– Леді Вірджинія є фаворитом на цих перегонах, – запевнив Меллор, займаючи своє місце на чолі столу. – Здається, Алекс Фішер нарешті зробив хоч щось корисне.
– Фішер не міг би вибрати ще кращий момент, – відгукнувся Едріен Слоун. – Але нам все одно доведеться тримати руку на пульсі, щоб захоплення «Судноплавної компанії Беррінґтонів» відбувалося плавно.
– Не можу з вами не погодитися, – сказав Меллор. – Саме тому я вже підготував заяву для преси, яку хочу опублікувати, як тільки оголосять вирок.
– Але все ще може змінитися, якщо пані Кліфтон дозволить прочитати лист Фішера в суді.
– Можу вас запевнити, – промовив Меллор, – що цей лист ніколи не побачить світ.
– Ви знаєте, що в цьому листі, чи не так? – втрутився Джим Ноулс.
– Скажімо так, я впевнений, що пані Кліфтон не хоче, щоб його побачили присяжні. Це лише переконає їх, що нашій любій голові правління є що приховувати. Тоді вони неодмінно приймуть рішення на користь леді Вірджинії, і на цьому справа скінчиться.
– Оскільки вони швидше за все оголосять вирок завтра, – зауважив Ноулс, – я скликав екстрене засідання ради директорів на десяту годину ранку понеділка. У порядку денному будуть лише два пункти. Перший – ухвалення відставки пані Кліфтон з подальшим призначенням Десмонда головою нової компанії.
– А моє перше рішення на посаді голови буде призначити Джима своїм заступником.
Слоун насупився.
– Тоді я попрошу Едріена стати членом правління, щоб не залишити Сіті й акціонерам сумнівів у тому, що компанія Беррінґтонів перебуває під новим контролем.
– Як тільки інші члени правління це прочитають, – правив Ноулс далі, розмахуючи заявою для преси, ніби це був порядок денний, – то невдовзі адмірал та його товариші вирішать, що їм не лишається нічого іншого, як написати заяви про відставку.
– Які я неохоче прийму, – продовжив Меллор, перш ніж додати, – з важким серцем.
– Не впевнений, що Себастьян Кліфтон так легко піддасться нашим планам, – зазначив Слоун. – Якщо він вирішить залишитися у правлінні, це може стати не зовсім плавним переходом, який ви маєте на увазі, Десмонде.
– Не уявляю, щоб Кліфтон захотів стати директором «Судноплавної компанії Меллора», після того як леді Вірджинія публічно принизила його матір не лише в суді, а й спаплюжила у кожній британській газеті.
– Ви маєте знати, що в цьому листі, – повторив Ноулс.
* * *
Джайлз навіть не намагався змінити рішення сестри, бо розумів, що це безглуздо.
Серед багатьох чеснот Емми була безмірна відданість родині, друзям і будь-якій справі, в яку вона вірила. Але іншою стороною цієї медалі була впертість, яка іноді дозволяла її особистим почуттям переважати здоровий глузд, навіть якщо її рішення могло призвести до програшу справи про наклеп і навіть змусити подати у відставку з посади голови компанії Беррінґтонів. Джайлз це знав, бо й сам міг бути таким же впертим. «Це наша сімейна риса», – визнав він.
Натомість Гаррі був набагато прагматичнішим. Він би зважив варіанти й розглянув альтернативи задовго до того, як приймати рішення. Однак Джайлз підозрював, що Гаррі розривався між підтримкою дружини та вірністю своєму найдавнішому товаришу.
Коли вони втрьох вийшли на Лінкольнс-Інн-філдс, запалювали перші гасові ліхтарі.
Читать дальше