Брюс Кемерон - Ідеальне Різдво для собаки

Про свою людину він завжди думав, як про «Татка». Так його навчили, коли він ще був цуценям. «Іди до татка! Ходи до матусі! Поцілуй татка!»

Не зводячи з Татка впертого погляду, Вінстед змусив того підвести очі. Пес затремтів від хвилювання: тепер із ним точно поділяться цією спокусливою їжею.

Татко підняв виделку.

Так!

Він розрізав м’ясо, випускаючи лавину смачних запахів, які злетіли з його тарілки, наче зграя птахів.

Так!

Чоловік усміхнувся до Вінстеда.

– Що, хочеш шматочок?

Час продемонструвати черговий трюк. Пес опустився на підлогу в найшляхетнішій зі своїх поз, яка, поза всяким сумнівом, гарантувала йому шматок сосиски в найближчому майбутньому.

Так!

Вінстед схопив м’ясо в повітрі й проковтнув його так швидко, що навіть не встиг посмакувати. Тому він знову підвів погляд, чекаючи виклику на біс.

– Іноді мені здається, що ти єдиний, хто любить мене, Вінстеде, – прошепотів Татко.

Щось у голосі старого, у його незрозумілих словах відволікло Вінстеда від його маніакальної зацикленості на сосисці. Останнім часом він так часто чув цю інтонацію… Притиснувшись до Таткової ноги, Вінстед зчитував настрій хазяїна за рухами його руки, що гладила пса по голові. Сум. Татко був сумний, і здавалося, Вінстед нічого не міг з цим удіяти, хай яким хорошим псом він намагався бути.

Джуліана мовчки дивилася, як Юен із диявольським виразом обличчя розглядає свою пластикову виделку. Вона точно розуміла, що відбувається: її син встановлює зв’язок між м’якими зубцями свого столового прибору для поїдання сніданку та якоюсь частиною тіла свого брата. За мить Юен розвернеться до свого близнюка і штрикне його кудись. Постраждають здебільшого барабанні перетинки Джуліани, коли Ґаррет на знак протесту спершу завиє, а тоді перейде до етапу загострення конфлікту, заїхавши тарілкою з їжею в обличчя Юену.

– Юене, – попередила Джуліана, – навіть не думай робити тією виделкою щось, окрім того, щоб класти шматки яєчні собі до рота.

Юен змінився на обличчі й відверто вражено глянув на маму. Як вона дізналася?

Ґаррет тим часом намагався перетворити яєчню на своїй тарілці на стегозавра.

– Ґаррете, припини гратися сніданком і їж, – наказала Джуліана.

Прикидаючись глухим, Ґаррет зосереджено продовжував бавитися яєчнею, зловісно поглядаючи на брата.

– Цікаво, що буде, – безтурботно промовила Джуліана вголос сама до себе, – якщо я просто відступлю вбік і не заважатиму їм повбивати один одного?

Чи стане вона тоді співучасницею злочину? Звідки вона могла знати? Та й яка була б з неї мати, якби вона всерйоз підозрювала, що її сини виношують такі вбивчі задуми один проти одного?

Ти можеш прикинутися божевільною, – порадив жінці її внутрішній адвокат. Люди, які розмовляють самі до себе, – божевільні, чи не так? Відколи вони з чоловіком стали батьками, Джуліана частенько теревенила сама з собою. Мабуть, через відчайдушне бажання поговорити хоч з кимось дорослим.

Вона зітхнула. Кілька днів тому вона застала дітей за тим, як Юен допомагає Ґаррету видертися на кухонний стіл, щоб витягнути великий ніж з дерев’яної підставки. Коли вона їх відчитувала, обоє несамовито реготали. Цікаво, чи так само охоче Юен братиме участь у процесі власного патрання. Чи, може, річ була не в цьому. Можливо, брати планували вбити батьків, сісти в сімейне авто і поїхати на південь із Траверс-Сіті до Маямі-Біч на весняні канікули.

– Доброго ранку, Елло, – привіталася Джуліана з донькою, коли та, шаркаючи, зайшла на кухню. Як і всі дівчата її віку, Елла досконало опанувала мистецтво ходити, не відриваючи ніг від підлоги. «Економить енергію для наступної підліткової істерики», – припустила Джуліана.

Елла мовчки сіла за стіл і почала методичне колупання виделкою в яєчні. Презирливо глянувши на сосиску, дівчина відсунула її на край тарілки. Зараз вона проходила через фазу вегетаріанства, але робила виняток для яєць, молочних продуктів і стейків.

– Отже, Елло, – почала Джуліана.

Елла підвела холодний погляд і з кислим виразом обвела Джуліану очима з ніг до голови. Дівчина роздивлялася материне тіло, затримуючись на післяпологовій «оркестровій ямі з балконом», як любила казати мама Джуліани, і, вочевидь, знаходила недоліки в усьому, що бачила. Якщо чесно, сьогодні вранці Джуліана дивилася на себе так само – критично оцінюючи у дзеркалі те, що сталося з її колись підтягнутою фігурою після того, як близнята підірвали її тіло зсередини, а потім завантажили її щоденний графік настільки, що вона вже три роки не була у спортзалі. Раніше Джуліана ходила на пляж у бікіні. Потім у суцільному купальнику. Наступного разу вона, мабуть, одягне спортивний костюм. То це воно? Це тому Елла дивилася на неї з такою відразою?