Брюс Кемерон - Ідеальне Різдво для собаки

Очевидно, Гантер не міг сказати своїй начальниці, що йому терміново потрібно перервати зустріч через ланч зі своєю дружиною, але щойно почав говорити, як відчув, ніби він падає з даху хмарочоса, і його нутрощі скрутило почуттям провини перед Джуліаною. Чоловік спробував викинути це з голови. Час зосередитися. Ставки дуже високі.

– Отже, – почав він, – дослідження показують, що причина, чому стільки компаній з розробки софту на зразок нашої мають проблеми, полягає у тому, що програмісти й інші важливі члени команди ніколи не розмовляють одне з одним. Вони пишуть імейли, повідомлення, але не розмовляють.

Місіс О’Браян кивнула.

– Знаю, – коротко відповіла вона.

– Гаразд. – Він сприйняв її різку відповідь як поганий знак, але, попри це, продовжив: – Отже, на День подяки і в наступні три дні ми винесемо всі меблі з будівлі й установимо нові робочі місця, пофарбуємо стіни тощо. Коли в понеділок уранці всі повернуться, то побачать оновлений простір, максимально зручний для взаємодії та співпраці, зі столами, що перетворюються на робочі панелі. Щоб провести нараду, працівникам потрібно буде лише розвернутися на своїх кріслах і підсунутися до головного столу. Ми зробимо вбудовані конференц-кімнати, які можна буде скласти назад у стіну, тож будь-якої миті команда може відокремитися від решти офісу, поки ті разом працюють над розв’язанням проблеми. Усі компанії, які застосували цей підхід, повідомили про значно більшу ефективність командної роботи та кращий контроль якості їхнього продукту.

Гантеру довелося докласти чималих зусиль, щоб не показувати гордість, з якою він відкинувся у своєму кріслі. Чоловік мигцем зиркнув на свій годинник.

Місіс О’Браян кивнула, підвівши… що? Знуджений погляд? Гантер припустив, що вона все-таки читала його детальний план.

– Упевнена, ви усвідомлюєте, що це не просто штаб-квартира нашої компанії, – промовила жінка. – Це обличчя нашої організації. У наших філіях також проводяться зустрічі та презентації, але саме сюди прилітають великі шишки з п’ятисот фірм за рейтингом «Форчюн» [4] Fortune – діловий журнал, відомий своїм щорічним рейтингом доходів компаній. . Я з нетерпінням чекаю, коли позбавлюся цих убогих меблів. – Вона зневажливо махнула на шафу, на полицях якої були виставлені її фотографії.

Гантер кивнув, ніби погоджуючись із цією оцінкою, хоча йому високі полички за спиною жінки насправді здавалися доволі елегантними. Він хотів залишити кабінети керівництва без змін і заощадити сотні тисяч доларів, але містер Парк наполягав на ремонті кожного приміщення і встановленні значно розкішніших меблів, не економлячи на вартості. Враховуючи висловлену місіс О’Браян зневагу до нинішнього умеблювання, Гантер подумки потішився, що містер Парк аж настільки потурав своїм примхам – нові меблі місіс О’Браян точно не назвеш «убогими».

– І вам удалося продати цей мотлох? – спитала місіс О’Браян, знову вказуючи на полиці. – Я бачила імейли.

Гантер палко закивав.

– Так, і хоч ринку вживаних офісних меблів майже не існує, але мені вдалося вмовити один місцевий стартап купити меблі з кабінетів керівництва. Решта піде оптовику за гарну ціну. – Він знову глянув на годинник.

– Гаразд. – Місіс О’Браян потягнулася за блокнотом та ручкою і дещо записала. Мабуть, це було «Через мене він затримується на ланч». – Упевнена, вам відомо, що, коли все пройде добре й ефективність роботи зросте до гарантованих вами рівнів, ми захочемо продовжити переобладнання у всій компанії. У кожній філії.

Гантеру довелося стриматися, щоб не скривитися від слова «гарантованих». Як узагалі можна було щось гарантувати?

– Ви станете відповідальною особою. У компанії введуть нову посаду – замість менеджера адміністративно-господарського відділу нашої філії, ви станете директором із забезпечення усієї корпорації, – продовжила вона, невідривно дивлячись на нього.

Гантер невимушено кивнув, хоча подумки вже відкорковував шампанське.

Місіс О’Браян стиснула губи.

– І я вважаю, що це слід озвучити: цей ремонт і його вартість, що виходить за рамки бюджету, – не мій клопіт. Звісно, містера Парка вже немає, але є ви, і всюди стоїть ваше прізвище. – Місіс О’Браян відверто і трохи вороже подивилася на Гантера. – Я прагматичний керівник, і якщо в підсумку нічого не вдасться, то більше наша компанія ваших послуг не потребуватиме.

Елла зачинила дверцята своєї шафки й побачила Софі, яка ласкаво всміхалася до неї.