Анджей Сапковский - Відьмак. Сезон гроз

…піромантія чи аеромантія— піромантія (від давньогрец. pyr— «вогонь» та manteia— «провіщення») — це ворожіння за допомогою полум’я (у яке треба було вдивлятися, досягаючи прозріння через медитацію); аеромантія (від давньогрец. aer— «повітря» та manteia— «провіщення») — провіщення за повітряними явищами, наприклад за хмарами, їхніми формами та траєкторіями руху.

…поєднаємо дивінацію з керауноскопією— керауноскопія (від давньогрец. keraunos— «грім» та skopеo— «споглядаю», «дивлюся») — це ворожіння за допомогою грому, коли його інтенсивність, сила чи пауза між блискавкою та звуком могли сказати ворожбитові про минуле чи майбутнє, щодо якого той ставив запитання.

…навчався всіх семи вільних мистецтв— у системі середньовічної освіти «сімома вільними мистецтвами» називали поєднання т. зв. трівіуму (граматика, логіка та риторика) й квадріуму (арифметика, геометрія, астрономія й музика) — базових дисциплін, на вивченні яких будувалася система вищої освіти в європейських університетах; з вивченням семи вільних мистецтв було пов’язано перший, початковий ступінь освіти.

Старого Лінденброга, якого звали Недопалком— відзначимо тут характерну для автора літературну гру: у якості прізвиська професора Лінденброга письменник використав ім’я іншого відомого персонажа польської літератури— одного із семи гномів-краснолюдків із роману М. Конопницької «O Krasnoludkach i o sierotce Marysi», який відомий українському читачеві щонайменше в трьох перекладах («Про карликів і сирітку Марисю», переклад І. Деркача, «Про гномів і сирітку Марисю», переклад М. Пригари, та «Про краснолюдків та сирітку Марисю», переклад Л. Андрієвської); у польському тексті цей персонаж зветься Koszalék-Opalék. М. Конопницька описує його як старезного сивобородого гнома з каламарем на поясі та гусячим пером на плечі, який збирає та записує легенди; він наївний, легковірний і мало що знає про «некнижкове» життя. Утім, навіть знаючи це, ми вирішили подати прізвисько в перекладі (оскільки воно є саме прізвиськом, а тому мусить мати самостійне значення).

Як у тій фацетії— фацетія (або ж «фацеція», від лат. facetia— «жарт») є літературною формою гумору, поширеною за часів Ренесансу; її рисою часто була гра з натуралізмом та грубістю на межі з добрим смаком.

…приготуй синапізм із меду та гірчиці— синапізмом (від давньогрец. sinapi— «гірчиця») у давні часи називався різновид гірчичника, у якому або формувався коржик із лікарської суміші, або ж та суміш попередньо накладалася на основу з тканини.

…різновид телекінетичної арбалести— арбалестою (походить від лат. arcus— «дуга» та ballisto— «кидаю») називався важкий самостріл, різновид арбалета; відзначимо, що в європейському Середньовіччі різновиди самострілів вважали за зброю, за використання якої міг бути накладений навіть церковний інтердикт із забороною для винного вільного доступу до церкви та церковних обрядів.

…завішено було ‹…› аркадійською вердюрою— вердюра (від старофр. verde— «зелений») — це різновид шпалери або гобелена із рослинними, пейзажними або й геральдичними мотивами; згідно з правилами, на вердюрі не могло бути виткано мотивів фігурних, таких, серед яких з’являються людські постаті.

Добре сказано— «наче птах»— справа в тому, що ортоланом у Польщі зветься невеличкий птах— садова вівсянка (Emberiza hortulana); із цим відповідно пов’язаний і жартик старого чародія.

Не магії, а гоетії— гоетією (від давньогрец. goeteia— «чаклунство») називалася середньовічна традиція, пов’язана з викликанням демонів (але до того ж зі створенням талісманів, що напряму були пов’язані з демонічними силами й, по суті, ставали своєрідними «механізмами» для полегшення впливу демонічних сил на реальність); наприклад, саме таку назву— «Мистецтво гоетії» («Ars Goetia») — мав відомий текст із середньовічної та ренесансної магії «Малий ключ Соломона» (а цар Соломон, нагадаємо, у європейській та східній традиції вважався не лише ідеальним мудрецем та правителем, а й знавцем магічних практик приборкання надприродних сил).

…знищити енергумена— енергуменом (від давньогрец. energeo— «енергія», «рух») у європейській містичній (а потім і в спіритуалістичній) традиції називається особа, одержима злими силами, духами, демонами чи сатаною.

…назвався констеблем на службі бейліфа з Горс Велена— у середньовічній Англії бейліфом називався помічник шерифа, який мав повноваження організовувати й проводити судові засідання, а відповідно й виносити вироки та здійснювати за необхідності страти.