Виктор Моключенко - Ретроспект - Витоки

— Хто це з тобою, Звіздарю, невже вирішив в учні записати?

— Здоровенькі були, бродяги, та схоже на це. Як в таборі, всі цілі?

— Страху натерпілися, по саме не можу, здавалося, от-от стіни рухнуть, ти ж бо у Берука відсидівся, а в нас як оселедців у бочку набилося. Хто встиг добігти. Хто не встиг, тому вже нікуди поспішати. Соболь з Бармалеєм погнали на вигул новачків в полі по алярм-маячкам, нехай звикають тримати очі відкритими, та й пороху хай нюхнуть.

— Місце знайдеться біля багаття? Ми ненадовго

— Проходь, не образимо, та й підмайстер’я обігріємо, он який заморений, либонь ганяв до сьомого поту?

— Ні, катав на собі з самого ранку.

Вартові засміялися, пропускаючи гостей через вузький прохід колючого загородження.

У огризку бочки весело горіло полум'я, і навколо неї чинно розсаджувалися підіймаючись з бункера, й мружачись від яскравого сонця, бувалі сталкери ветерани.

Звіздар залишив Листа відігріватися біля багаття, а сам відійшов перемовитися парою слів.

Один з бувалих незабаром сів поряд з Листом, що все мовчав, і почав його кпинити.

— Диви-но, братця, новачок у Звіздаря, це ж треба. Ти стріляти хоч умієш, чи тебе старший з соски годує?

Лист невизначено кивнув, навіть не подивившись у бік насмішника.

Бувалого це зачепило, але він дружньо хлопнув його по плечу:

— А ти нічого, науку знаєш. Правильно, тільки дурень стане називати своє ім'я першому зустрічному-поперечному. А не слабо тобі, хлопче, прогулятися до геть того будиночку напрямки через бур'ян? — він нахилився ближче — Рюкзак з хабарем у мене там лежить на ганку, впустив я його ненароком, хотів забрати та тільки щось завелося в будинку, а що саме не розберу. Очі теє, вже старі, не то що в тебе. То, як? Ти мені рюкзак, а я тобі скажемо, «іскру»?

Лист пошукав очима Звіздаря, і не знайшовши, мовчки зняв автомат із запобіжника і ковзаючим кроком, точнісінько як його наставник, безшумно пішов через ламкий сухий бур'ян. Присівши обережно минув ледь помітну «обманку» і попрямував до ганку. Бувалі навіть голови повитягували намагаючись нічого не впустити, стежачи за зеленим і роблячи між собою заклади. Несподівано Лист стрибком перелетів через ганок, перекотився через голову і зник в темному отворі дверей. Спочатку було тихо, а потім пролунало пронизливе вищання, переходячи в ультразвук, що бив по вухах, декілька пострілів, і сталкери схопившись за автомати застигли в напрузі. Але через вікно вилетів рюкзак, а Лист неспішно вийшов через двері, волочучи за крило здоровенного нетопира. Протискуючись боком і здираючи облуплену від дощів фарбу на стовпчиках ганку, що покосилися від часу, він минув підступну «свічу», але зворотною дорогою не пішов. Обійшов ділянку високого бур'яну біля «воронки», що ледь помітно порошила, перестрибнув через обтягнутий іржавим колючим дротом рів, і незабаром досяг ветеранів.

— Цуценята в неї, жалко стріляти було, а це от довелося убити, воно їх зжерти хотіло.

Ветерани схвально загуділи і почали жартувати вже зі зніяковілого насмішника:

— Ну що, Хмизе, віддавай новачкові «іскру», все як домовлялися.

— Слухай сюди, хлопче. Ось тобі, ріжок, ні, два і розійшлися, га?

Лист заперечно закивав головою:

— Ти сказав «іскра», а я якраз Берукові за ствол винен, хоча він і заклинив.

— Давай-давай, Хмизе, розщедрюйся! Буде слабо іншим разом новачків «на слабо» брати. Сам мабуть вже й забув, як воно, на пузі за артами повзати?

Хмиз визвірився і гаркнув на бувалих:

— Та годі вже! А з ним я сам поговорю. Правильно, хлопче?

Тут натовп розступився, і з'явився Звіздар.

— Що за ґвалт без мордобою?

— Так, загалом, нічого, твій молодий прогулявся до Берти, забрав рюкзак Хмиза, а він юлить як вивертень.

— Лист, це правда?

Лист як завжди мовчки кивнув.

— Я сказав сидіти на місці, що тут незрозуміло?

Один із сталкерів дружньо ткнув Звіздаря у бік:

— Та не шпиняй ти так свого Листа, він все майстерно зробив навіть я не пройшов би краще. Зазвичай зеленуха ловиться на першу ж «обманку», і ми його потім витягуємо годинки через дві, коли його там вдосталь натрясе. Ну, чи в «свічку» на ганку потрапить і його закине в гущу бур'яну, щоб була наука тримати очі розкритими і не ловити гав. А твій салага усе зробив без сучка задирочки. Загалом, пройшов за усіма правилами.

— Пройшов? — запитав Звіздар, підходячи ближче до підопічного.

— Либонь тебе Звіздарю торохнуло десь спозарання, сказали ж — пройшов. Побував в гостях у Берти і поцупив хвалений рюкзак Хмиза, та ще нетопиря збив ненароком — зашуміли сталкерюги, смакуючи бучу.