Виктор Моключенко: Ретроспект: Витоки

— Так цей…. вони ж зомбовані!

— А я тобі про що? Пізно вже їх відкачувати, сказано ж — бити в голову. Це слабке місце екзоскелета. Вони самовільно пішли з бази, екзу начепили і пішли, всупереч наказу не провокувати лісників.

З цими словами Коперник розрядив скупу чергу у фігуру, що проступила крізь туман, в'яло переставляючи ноги і брела до їх укриття. Фігура ледь помітно сіпнулася, піднімаючи ствол автомата, щось заревла і вистрілила у відповідь. Він ледве встиг ухилитися, коли кулі прошили трухляві колоди, і відкотився убік.

— Розосередитися, прицільними в голову!

Коперник перекотився за купу заготовленої для будівництва цегли, що давно розповзлося і не відбулося, і випустив чергу в голову найближчої танкоподібної фігури в екзоскелеті. Зомбі рухнув на землю і забився в агонії.

— Вперееед.... тільки впееереед…

У тумані надривно завив собака, і пролунали скупі черги «грози».

Досвідчений Крамарь кинув під ноги «танкам» гранату і кинувся за бочку з водою, колеса якої давно вросли в землю. Осколки рубонули простір, декілька фігур рухнуло, і майор прицільно добивав в голову, не відвертаючись і дивлячись як на всебіч летить криваве місиво. Деякий час фігури сіпалися, щось бурмотали, тужливо схлипуючи, а потім затихли. Дуда вилетів прямо на чергового зомбі із зображенням щита на броні, що виходив із-за рогу і застиг в розгубленості. Зомбі не кваплячись підняв ствол, глухо ухнув постріл, і кулі з дзвоном пішли в небо.

— Та що ж ти стоїш? Шмаркач! Допомагай, давай!

Крамарь щосили притискав до землі фігуру у броні, котрій він в останню мить встиг подрубати ноги прикладом автомата, добре що захисний шарнір знаходився спереду. Дуда накинувся всією вагою, а Крамарь, стираючи з лиця криваву кашу, намагався перебити силовий кабель. Нарешті йому це вдалося, він знесилено рухнув поряд із зомбі, ловлячи ротом повітря, а той розплющив білі очі, мукаючи щось нечленороздільне. Коперник вискочив із-за розбитої кулями купи цеглини і вилетів за околицю. Ірис сидів прямо на землі, низько опустивши голову і впустивши «грозу», а поруч лежали тіла в зеленому камуфляжі лісників і скривавлений труп собаки.

Майор не дивлячись на грязюку сів поряд з ним, витягнув портсигар і закурив. Ірис взяв сигарету тремтячими пальцями:

— Твої всі цілі, майоре?

— Як сказати. Ті, з якими прийшов — ніби цілі. Варяга, розвідника, осколком тільки черкнуло, а такі живі. Ті хто валяється, давно вже не наші. Домінус забрав, а ще раніше — шпики. Адже я Череду давно пасу, він з шпиками знюхався, коли його брати хотіли — в останню мить втік, і нас лобами зіштовхнути хотів. Шпикам це тільки на руку.

— Зрозуміло. Шелест з хлопцями йшов мені на зміну і помітив свиту. Самі думали впоратися. Домінус зі свитою тут не новина, та якщо вони в екзоскелетах… Скільки народу могло загинути, поки б ми їх поклали. Спасибі, загалом…

— Та що вже там... адже вони Шелесту, хлопців і Аргуса поклали. Наша вина, швидше потрібно було його брати і вас попередити.

— Аргус? Ні, це Квебрит. Аргус зараз в ярку домінусом снідає. Дивитися не раджу, приємного там мало.

— А як ви його завалили вдвох?

Лісник встав, обтрусився від бруду, придивлявшись до темніючого вдалині лісу:

— Кілька чоловік відволікає на себе свиту і відводить чимдалі, а провідник з собакою йде на домінуса. Головне змусити його відвернуться, собака не боїться його пси-атак, і доки він намагається струсити її із загривка, потрібно встигнути підскочити ззаду і знести впритул голову. До речі, гарна річ, відразу видно, із-за Периметра, а не місцева самоділка.

Майор відсунув руку з «грозою»:

— Залиш собі, ще згодиться. Її модифіковано під патрон з «калаша», так що проблем в тебе не буде.

Вони повернулися на хутір. Від тіл на землі залишилася тільки обвуглена земля — слід від «нірвани», а Крамарь ляскав по щоках землистого кольору фігуру, з якої встигли стягнути екзоскелет.

— Дивись, майоре, яка пташка — сам Череда. Думаю, вам буде про що погомоніти, а я відійду морду вмию, а то вся в кваші.

— Про що говорити — йому домінус зніс мізки.

— Зніс та не зовсім — Крамарь кинув майорові тьмяно зблиснувшу металом штучку — це в нього на голові було. Як тільки домінус здох, він до тями приходити почав. До Шумана цю штуку нести потрібно — у нас не маркірують «made in USA».

Майор з цікавістю вивчав на кругляш ледь більше монети:

— Дивна штуковина, ніколи такої не бачив. А ти, Ірисе? Не попадалося вам такі, адже у вас тут теж шпики.