Любен Ділов - Джіммі з того світу

Торпіли зменшили швидкість, і перед очима вчених одна за одною пропливли небачені картини. Там, де ще кілька годин тому уперто блищав льодовик, тепер чорніла гола, пересичена вологою земля. На місці віковічних снігів з’являлись високі скелі. В долинах клекотіли бурхливі ріки або утворювались чималі озера.

— Повільніше! — повторив Бентам. — Товариші, стежте уважно і фіксуйте всі зміни! Коло підніжжя вершини Улмера утворилось велике озеро. Аструк, зафіксуй координати! Озеро замкнуте і залишиться назавжди. Одон, покажи його обриси!

«Око» пішло понад берегом озера. У верхньому кутку квадрата номер сім раз у раз миготіли якісь цифри й літери. То були точні координати місцевості, що їх посилала людям торпіла.

Інші «очі» обійшли вздовж і впоперек Землю Елсуерта. Скрізь картина була однакова: вода, вода і нова земля, що дихає парою. Бентам сердився, що саме йому дісталась така нудна ділянка. Правда, він на власні очі бачив, як крижана пустеля перетворюється в звичайну землю з різноманітною природою, і уважно стежив за її оновленням, щоб розповісти про це людям.

Але колишнього ентузіазму вже не було. Вірячи, що під кригою Антарктиди збереглися багаті залишки життя дольодовикового періоду, вчений наполегливо шукав їх. Геофізик був певен, що життя справді було на цьому континенті в третинний період історії нашої планети, коли між височенними хвойними деревами та папороттю блукали велетні — іхтіозаври, кудлаті мамонти, кровожерливі динозаври. Все це загинуло, коли з невідомих причин теплі океанські течії залишили цей кінець світу, щоб розморозити закуту в кригу Європу. Тоді льодовики перемістилися сюди і знищили життя на сотні тисяч років.

Тепер льодову броню було розбито, і гіпотеза стала науково обґрунтованою теорією. На інших ділянках, і особливо на Землі Уїлкса, розташованій найближче до Австралії, експедиції щодня відкривали цілі кладовища замерзлих тварин і дерев, скам’янілих трупів небачених птахів. У ці дні всі палеонтологічні музеї світу тріщали від нових експонатів. Тільки Бентаму досі не щастило. Він нетерпляче ганяв «очі» понад самою землею, сподіваючись знайти нарешті оті кляті залишки давнього життя, але всі намагання його були марними. Геофізик заспокоював себе тим, що, можливо, ця область Антарктиди почала замерзати раніше за всі інші, що весь тваринний світ переселився на південь, а рослинність загинула ще до першого замерзання, і її занесло мулом. Але ці припущення можна було підтвердити тільки пізніше, після розкопок, а тепер йому не щастило натрапити хоча б на слід стародавніх експедицій. На інших ділянках уже було знайдено чимало залишених первісних моторних та звичайних саней для собачої упряжки. Знайшли і труп Лауренса Уатса — члена експедиції Скотта, і багато трупів інших самовідданих дослідників, які полягли в нерівній боротьбі з сніговими буранами. На ділянці ж, яку досліджував Бентам, не лишилось ніяких слідів. З 1935 року, коли Елсуерт вперше перетнув ці місця, пробираючись з Південних Шотландських островів до Китової бухти і бар’єра Росса, сюди рідко навідувались експедиції: Землю Елсуерта, найбільш доступний район Антарктиди, було досліджено порівняно швидко. Шлях до Південного полюса, який завжди приваблював вчених, через ці місця виявився кружним, тому люди віддавали перевагу іншим шляхам. Крім того, колись тут проводили випробування атомних та водневих бомб, і вибухи, певно, знищили всі сліди давніх експедицій. А те, що якось збереглося до наших днів, тепер бурхливі струмки та ріки змивали в озера, в океан.

Бувало Бентам, забувши про свої основні обов’язки керівника геофізичної бригади, що мав стежити лише за структурою нововідкритої землі, до болю в очах вдивлявся в матове скло екрана або в розпачі сідав на власний всюдихід і днями блукав пустелею, сподіваючись відкрити хоч якісь залишки минулих епох. Та незабаром служба Охорони людини йому заборонила ці небезпечні екскурсії і пригрозила, що відбере всюдихід і вимагатиме відкликання Бентама з Антарктиди. Всі ці невдачі страшенно дратували геофізика, і тільки приїзд Лазова повернув йому хороший настрій.

— Світозаре, — пожартував він, — бачиш озеро? На той рік обов’язково полетимо туди купатись. Згода? Ми ж перші його відкрили!

— Про мене, хоч і зараз. Коли ми нарешті відпочинемо? Остогидло вже витріщати очі на екран.

— Друзі з ОЛу не дозволяють, — відповів Бентам. — Тільки ми все одно кудись виберемось, не турбуйся! Шоколаду хочеш?