Вільям Гібсон - Джонні Мнемонік

— За два мільйони від цього хлопця ти одержиш можливість витягти звідси мою задницю. Твій приятель переважно вирощений у пробірці в Чиба Сіті. Він кілер у Якудз.

— Чиба. Так. Бачиш, Моллі теж була в Чибі. - І вона показала мені свої долоні, трохи розвівши пальці. Довгі й тонкі пальці, надто білі в порівнянні з яскраво-червоними полірованими нігтями. З укриттів під нігтями виступало десять лез; кожне — вузький гострий з обох боків скальпель з світло-блакитної сталі.

Я ніколи не проводив багато часу в Нічному Місті. Там мені ніхто не платив щоб я пам'ятав, але більшість з них регулярно платили за те, щоб забути. Покоління снайперів відстрілювали неон доти, доки бригади ремонтників не здалися. Навіть вдень дуги були чорні як сажа на блідо-блакитному тлі.

Куди податися, коли найбагатша кримінальна організація світу намагається намацати тебе своїми спокійними довгими пальцями? Де зникнути від Якудз, які настільки могутні, що володіють трансляційними супутниками і як мінімум трьома шаттлами? Якудзи — справжня міжнаціональна корпорація, як Ай-Ті-Ті чи Оно-Сендай. За п'ятдесят років до мого народження Якудзи вже поглинули китайські Тріади, Мафію і Юніон Корс.

У Моллі була готова відповідь: Ти ховаєшся в Дірі, в найнижчому колі, де будь-яка дія ззовні створює швидко розбіжні концентричні хвилі чистого насилля. Ти ховаєшся в Нічному Місті. Ще краще, ти ховаєшся над Нічним Містом, тому що ця Діра вивернута навиворіт і її дно торкається неба — неба, яке Нічне Місто ніколи не бачить, впріваючи під своїм покривалом з акрилопластика — нагорі, там, де Прим Техи принишкли в темряві як горгульї, приліпивши до губ контрабандні цигарки.

У неї була також інша відповідь.

— Отже, ти міцно й надійно замкнений, Джонні-сан? До тієї програми ніяк не можна добратися без пароля? — Вона повела мене в тінь, що чекала за освітленою платформою Труби. Бетонні стіни були покриті шарами графіті, які нагромадилися за багато років, закрученими в єдину метакаракулю гніву й розчарування.

- Інформація, що зберігається, передається через каскад модифікованих мікрохірургічних протезів. — Розпочав я скорочену версію моєї стандартної рекламної легенди. — Код клієнта зберігається в спеціальній мікросхемі; крім Спрутів, про які в нашій професії не люблять говорити, не існує можливості відтворити вашу кодову фразу. Її не виріжеш, не отримаєш за допомогою наркотиків чи катувань. Я її не знаю, ніколи не знав.

— Спрути? В’юнкі потвори з багатьма кінцівками? — Ми вийшли на пустий вуличний ринок. Якісь темні постаті спостерігали за нами через імпровізовану площу, завалену риб'ячими головами й гниючими фруктами.

— Надпровідникові квантові детектори збурень. Використовувалися під час війни для виявлення підводних човнів і розпізнавання ворожих кіберсистем.

— Справді? Військові штучки? З часів війни? А Спрут прочитає цю твою мікросхему? — Вона зупинилася, і я відчув на собі її погляд, схований подвійними дзеркалами окулярів.

— Навіть самі примітивні моделі можуть вимірювати магнітне поле потужністю одна мільйонна земного; це як підслухувати шепіт на ревучому стадіоні.

— Поліція вже може робити таке за допомогою параболічних мікрофонів чи лазерів.

— Але проте ваші дані в безпеці. — Професійна гордість. — Жоден уряд не дозволить своїм поліцейським мати Спрутів, навіть в інтересах безпеки. Занадто великий ризик конфліктів між різними службами; вони можуть влаштувати щось на зразок Вотергейта.

— Військові штучки, — сказала вона. Її посмішка блиснула в сутінках. — Військові штучки. У мене там внизу є друг, який служив в армії, звати Джонс. Я думаю, тобі варто з ним зустрітися. Він сидить на голці. Так що нам прийдеться щось йому принести.

— Наркоман?

— Дельфін.

Він був більше ніж дельфін, хоча з точки зору іншого дельфіна він міг би видатись чимось меншим. Я дивився, як він ліниво кружляє у своїй оцинкований цистерні. Вода хлюпнула через край і намочила мої туфлі. Він був залишком останньої війни. Кіборг.

Він піднявся з води, показуючи нам покриті нальотом пластини вздовж своїх боків, ще один візуальний трюк; сила й легкість його рухів були сковані лускою з безглуздої доісторичної броні. Дві опуклості по обидва боки черепа були сконструйовані для розміщення в них сенсорних пристроїв. Сріблясті шрами виблискували на відкритих ділянках його сіро-білої шкіри.

Моллі свиснула. Джонс вдарив хвостом, і ще один каскад води полився через край цистерни.