Джон Толкін - Володар Перстенів

Джон Роналд Руел Толкін народився 3 січня 1892 року в Бльойм-фонтейні, містечку піонерів, підкорювачів і розвідників незнаної землі в Південній Африці, проте вже у віці трьох років разом із матір’ю та молодшим братом Гіларі переїхав до Англії. Їхній батько Артур залишився на африканському континенті, де і помер через кілька років, а мати, Мейбл Толкін, лише трохи встигнувши підростити дітей, також залишила їх, померши від діабету у віці 34 років. Виховання братів перебрала на себе їхня тітка Беатріс. Також великий вплив на юного Толкіна мав священик Френсіс Морґан, який значною мірою замінив хлопцеві батька.

Маючи шістнадцять років, Роналд зустрів Едіт Брат, яка згодом стала його дружиною. Едіт також була сиротою, тож не дивно, що між молодими людьми відразу виникло міцне та щире почуття.

Майбутній письменник спершу отримав стипендію в Екзетер-Коледжі, який був підрозділом Оксфордського університету, а з 1911 року почав серйозні студії в самому Оксфорді. Закінчивши університет 1915 року, Роналд іде до війська, стає офіцером, бере участь у воєнних діях на території Франції. Наступного, 1916 року він одружується з Едіт, у шлюбі з якою в нього пізніше народяться троє синів і одна донька. 1918 року, після підписання замирення та припинення бойових дій, Толкін повертається до Оксфорда, де знаходить роботу в редакції «Нового Англійського Словника». Проте ще раніше, 1917 року, він розпочинає працю над «Сильмариліоном» — книгою, яка є наріжним каменем для подальших його творів у жанрі фентезі, але яка побачила світ аж після смерті письменника — в 1977 році. Книга вийшла завдяки зусиллям і за редакцією сина автора, Крістофера Толкіна. Тут слід згадати, що саме Крістофер разом із Клайвом Льюїсом був чи не найбільшим натхненником Толкінової праці. Вони часом навіть силоміць чи шляхом психологічного тиску змушували автора сідати за робочий стіл [57] Біографічні дані Дж. Р.Р.Толкіна подаємо за: Carpenter Н. Tolkien. A Biography. — Boston: Houghton Mifflin Company, 1977 і Pearce J. Tolkien: Man and Myth. — San Francisco: Ignatius Press, 1998. . У передньому слові до «Сильмариліона» Крістофер писав: «Сильмариліон»… є хронікою Прадавніх Днів, або ж Першої Епохи світу. У «Володарі Перстенів» детально змальовуються величні події, що відбуваються наприкінці Третьої Епохи; та оповідання «Сильмариліона» — це легенди, які закорінені в набагато глибшу давнину, коли Морґот, перший Темний Володар, іще панував у Середзем’ї, а Високі Ельфи намагалися відвоювати у нього Сильмарили…» [58] Див.: Tolkien J.R.R. The Silmarillion. — Boston: edited by Christopher Tolkien, Houghton Mifflin Company, 1977. — Р. 7. Сильмарили — коштовні докази влади, три перлини, що їх наповнив світлом Феанор перед знищенням двох дерев Валінору. Усе це є частиною космології Толкіна, втіленої у «Сильмариліоні». Як приклад наводимо пасаж про падіння першого Темного Володаря, попередника Саурона, від якого почалося зло в Середзем’ї: «Із сяйва (небесного) він упав, через зверхність і зневагу до всього, крім самого себе, дух спустошений і немилосердний. Розуміння він підмінив хитрістю, підкорюючи та схиляючи згідно зі своєю волею все, до чого він торкався, аж доки і сам не став брехуном безсоромним. Він починав із прагнення Світла, та, не зумівши заволодіти ним, опустився крізь вогонь і лють до великого вогню, вниз, у Пітьму. І Пітьму він почав уживати в усіх своїх злих і неправедних справах проти Арди (тогочасна Земля), і наповнив він великим страхом усіх сущих живих істот» (Р. 31). Вплив біблійної історії, описів сотворення світу і падіння Люцифера тут відчутний дуже чітко.

1920 року Толкін отримує посаду доцента в університеті міста Лідса, де з 1924 року стає професором. Серед його тогочасних наукових зацікавлень — скандинавські саги, «Беовульф», легенди про Короля Артура та лицарів Круглого столу, давня англійська література. Цікавили його також міфи та легенди інших народів, зокрема фінський епос «Калевала». Займаючись викладацькою діяльністю, Дж. Р. Р. Толкін тішиться великою популярністю серед студентської молоді, присвячуючи спілкуванню з нею чимало вільного часу. 1925 року Толкін із родиною повертається до Оксфорда, де стає професором англо-саксонських студій. На цій посаді він перебуває аж до 1945 року, коли отримує звання Мертон-професора англійської мови та літератури Оксфорда, звання надзвичайно почесне і престижне. «Володаря Перстенів» Толкін закінчив 1949 року. Публікування зайняло певний час, і останній том трилогії побачив світ 1955 року. Через чотири роки після виходу книги, себто 1959 року, Толкін іде з посади професора. 2 вересня 1973 року Джон Роналд Руел Толкін помирає у віці 81 року, на два роки переживши свою кохану дружину Едіт. Їхній шлюб тривав 55 років.