Зрозуміло, що автор первинного варіанту карт, малюючи їх і роблячи написи на них, не переймався тим, аби потім їх можна було б зменшити до потрібних розмірів того чи іншого видання. Тому Стівен Ро перемалювував усі карти, чітко дотримуючись оригіналу, а водночас намагаючись зробити їх якомога чіткішими. Як путівник по всіх чотирьох частинах загальної карти він намалював нову схематичну карту, яка, хоч і у спрощеній формі, зберігає всі необхідні вказівки. На цій основі Володимир Стасенко і виконав карти для цього українського видання.
ПІСЛЯСЛОВО ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
Олександр ІРВАНЕЦЬ, Леонід РУДНИЦЬКИЙ
«ОСЬ Я І ПОВЕРНУВСЯ…»
Інколи письменникові так вдається схопити дух своєї епохи і водночас вичленувати в ній загальнолюдське й універсальне, що його твір захоплює цілу генерацію читачів (часом і не одну!); переважно — молодь, яка психічно найбільш піддатлива та легко ідентифікує себе з героями твору. Класичним прикладом такого впливу на читача є «Страждання молодого Вертера» Ґете, роману, що, як це колись іронічно сформулював один науковець, «спровадив на той світ більше люду, ніж Тридцятилітня війна». Очевидно, це перебільшення, проте після появи «Вертера» чимало молодих людей у Європі таки вкоротило собі віку. Звісно, творчість Дж. Р. Р. Толкіна не можна так «навпростець» порівнювати з романом Ґете, — знаменитий цикл романів Толкіна не породив хвилі самогубств, а навпаки — дав імпульс для появи та поширення руху «Толкіністів» по всьому світі, в тому числі й в Україні (коли один із авторів цієї статті набрав у пошуковому сервері Інтернету словосполучення «Толкін в Україні», то отримав 94400 (!) посилань). А у США в 60-ті роки на стінах навіть з’являлися графіті: «Фродо був тут!», «Хай живе Фродо!», «Уперед, Ґандалфе!» і «Ґандалфа — у президенти!» [55] Про ці та подібні графіті, як і про іншу діяльність ентузіастів творчості Толкіна, про їхні товариства, організації, публікації, знаходимо чимало інформації в гарно виданій книжці «А Tolkien Treasury» (Philadelphia, Pennsylvania: edited by Alida Becker, Running Press, 1978).
Трилогія Толкіна «Володар перстенів», яку перевидає львівське видавництво «Астролябія», — це справді унікальний твір, який, окрім блискучого сюжету, стрімких і несподіваних колізій, прекрасних, соковито виписаних характерів персонажів містить у собі ще й цілий усесвіт — країну Середзем’я з її детальною топографією (до рукопису додано мали, глосарій і пояснення самого автора), з описами різних рас і племен, які її населяли, їхніх традицій, повір’їв, із різноманітними мовами, розробленими настільки, що вони надаються до реального вжитку. Науковці-лінгвісти, котрі досліджували мови Толкіна, писали про них наукові праці, дивуючись, наприклад, наскільки милозвучна ельфійська, на противагу жорсткій і лексично бідній мові орків. Поява трилогії викликала, як це часто трапляється з популярними та художньо якісними літературними творами, не тільки численні пародіювання, як, наприклад «Bored of the Rings» (1969), «The Sillymarillon» (2004), але також і складні багатоступеневі кросворди за мотивами творів, фотороман-комікс (1979), численні вірші та поеми і навіть рецепти різних страв Середзем’я. Майже окремою індустрією стали численні телевізійні та комп’ютерні ігри, ляльки в образах персонажів трилогії. Тож можна сміливо стверджувати, що універсум Толкіна став значною складовою частиною сучасної популярної культури.
Серед затятих фанів-Толкіністів трапляються такі, котрі вільно спілкуються по-ельфійськи, а нещодавно в одній із газет у відділі цікавинок було навіть уміщено декілька віршів молодої поетеси з Києва, котра творить ельфійською мовою.
Джон Роналд Руел Толкін — англійський учений-філолог, професор Оксфордського університету, автор численних наукових праць із історії англійської та скандинавських мов. Також його перу належить цілий ряд художніх творів у жанрах казки та наукової фантастики. Толкін — представник цілої плеяди католицьких письменників Англії першої половини XX століття, до якої також належить Клайв С. Льюїс — автор знаменитих «Хронік Нарнії», де теж у тексті створено цілу країну, населену химерними мешканцями. У творчості обох цих авторів чимало християнських мотивів, хоча християнство у версії саме католицизму більш очевидне у Льюїса — в контрасті до Толкіна він навіть цілком свідомо катехизує людину, як, наприклад, у «The Screwtape Letters» — творі, що складається з листів старого досвідченого чорта до молодого антипка, в яких старший, аналізуючи сприятливий для гріха «Zeitgeist», себто дух часу доби, повчає молодшого зваблювати і полонити людські душі. Цей твір, безперечно, також заслуговує бути перекладеним українською мовою, і ми сподіваємося, що представники перекладацького цеху звернуть увагу на наш такий прозорий натяк. Клайв Льюїс був близьким другом Дж. Р. Р. Толкіна та, можливо, навіть одним із прототипів гобітського племені — невисокий на зріст, полюбляв палити люльку, пити пиво і розмовляти про поезію та міфологію. Вочевидь, якщо говорити про позалітературні впливи на Дж. Р. Р. Толкіна, то їх не можна обмежувати лише Клайвом Льюїсом чи гуртком «Інклінґз» (про це — нижче). Діяльність Толкіна припала на час, коли англійське суспільство переживало своєрідний «католицький ренесанс». Розпочалося це відродження ще в XIX ст., за часів кардиналів Генрі Едварда Меніннґа (1808–1892) та Джона Генрі Ньюмена (1801–1890). А початок XX століття приніс Британії нову потужну хвилю навернень до католицизму, — й у цій хвилі було чимало імен митців і письменників, як, наприклад, Гілер Беллок (Hilaire Belloc) і Ґілберт Кіт Честертон (Gilbert Keith Chesterton), чия творчість, безумовно, була відома Толкінові та мала на нього певний вплив [56] Дух тієї епохи та вплив католицизму на Толкіна влучно з’ясував Марк Фелловз (Mark Fellows) у статтях «J.R.R.Tolkien and the Flowering Hawthorn» і «The War of the Ring», видрукуваних у журналі «Catholic Family News» у липні та жовтні 2002 року. Посилаємося тут на серію Catholic Family News Reprint, чч. 732 і 751.
.
Читать дальше