Джон Толкін - Володар Перстенів

«Морія» — це ельфійська назва, і виникла вона без любові; бо елдари хоч і могли при потребі, під час гірких воєн із Темною Силою та її слугами, використовувати фортеці під землею, з доброї волі там не жили. Вони любили зелень лугів і світло небес; «Морія» їхньою мовою означає «Чорна Безодня». Натомість самі гноми — й цієї назви вони ніколи не приховували — називали її «Казад-дум» — Палац казадів; бо так вони самі себе називали, відколи в сиву давнину Аулє дав їм це ім’я.

Словом «ельфи» перекладали як Квенді — «бесідників» — високоельфійську назву для всіх із їхнього племені, так і Елдарів — назву Трьох Родів, які шукали Земель Невмирущих і прийшли туди на початку Днів (за винятком синдарів ). Це давнє слово насправді єдине залишилось у вжитку і колись уже використовувалось у спогадах, які зберегли люди про цей народ, і людям воно не здавалося цілковито незнайомим. Але слово з часом втратило високе значення, і для багатьох тепер воно означає фей, гарних або дурних, і так само не подібних на квенді давнини, як метелик не подібний на сокола, — не кажучи вже про те, щоби будь-хто з квенді мав крила, настільки ж неприродні для них, як і для людей. Ельфи були красивим і високим народом, першими Дітьми світу, і серед них елдари були як королі, котрі тепер відійшли, — Народ Великої Подорожі, Народ Зірок. Вони були високі, зі світлою шкірою та сірими очима, хоча волосся мали чорне, — всі, крім золотоволосого дому Фінарфіна; і голоси їхні були мелодійніші, ніж будь у кого з нинішніх смертних. Вони були хоробрі, та історія тих, хто повернувся вигнанцем до Середзем’я, була сумна; і хоч у ті далекі дні ця історія перетнулася з долею Батьків, їхня доля не є долею людей. Їхній час давно проминув, і зараз вони живуть поза межами кіл світу і не повертаються.

Примітки до двох назв: Гобіт і Брендівинна .

Гобіт — вигадане слово. У мові вестрону, коли згадували про цей народ, використовували слово банакіл , «дрібнолюдик». Але в той час мешканці Ширу та Брі вживали слово кудук , яке ніде інде не зустрічалося. Меріадок, одначе, вказує, що король Рогану використовував слово куд-дукан , «мешканець нір». Оскільки, як уже зазначалося, колись гобіти говорили мовою, дуже близькою до мови рогіримів, то цілком імовірно, що кудук був скороченою формою від куд-дукан . Останнє ми переклали — з пояснених вище причин — словом голбитла ; і гобіт є словом, яке могло би бути скороченням від голбитла , якби це слово було у нашій старій мові.

Брендівинна . Гобітська назва цієї ріки була видозміною ельфійської назви Барандуїн (наголос на ран ), утвореної від баран , «золотисто-коричнева» та дуїн «(велика) ріка». Брендівинна як похідне від Барандуїну сьогодні видається природною зміною. Насправді ж давніша гобітська назва була Бранда-нін , «гранична вода», точніша передача якої була би «Межова Ріка»; та жартома, що вже стало звичним, знову-таки маючи на увазі її колір, у той час ріку зазвичай називали Бралда-гім , «міцний ель».

Однак варто зазначити, що, коли Староцапи ( Зараґамба ) змінили своє прізвище на Брендіцапи ( Брандаґамба ), перший елемент його означав «порубіжжя», тож точнішим було би «Межоцапи». Тільки дуже сміливий гобіт наважувався назвати господаря Цапового Краю в його присутності Бралдаґамба .

Карти до «Володаря Перстенів» намалював Крістофер Толкін для першого видання 1954–1955 років, а саме: загальну карту західних районів Середзем'я та детальніші карти Рогану, Ґондору та Мордору. Їх було надруковано в чорно-червоних кольорах на великих складених аркушах і вкладено в кожну книгу: загальну карту — у «Братство Персня» та «Дві вежі», інші — у «Повернення короля». Попри це, на початку першої частини — «Братство Персня» — була карта Ширу. Згодом Крістофер Толкін переробив загальну карту, щоб доповнити «Незавершені тексти» (1980), але, урешті-решт, вона замінила початкову карту у виданнях «Володаря Перстенів».

У виданнях книги з м'якими обкладинками карту розділено на чотири частини і виконано тільки чорним кольором відповідно до розмірів сторінки, тоді як загальну карту у зменшеній формі також друкували як путівник по частинах книги. Карту Рогану, Ґондору та Мордору було вміщено на розгортці. Цю традицію зберігають усі сучасні видання (як у книгах із м'якими обкладинками, так і в однотомних виданнях із твердими палітурками).