Джон Толкін - Володар Перстенів

Невелике плем’я дикунів усе ще чаїлось у Друаданському лісі Анорієну, а в горах Сірого Краю збереглися нащадки тубільного населення більшої частини Ґондору. Вони розмовляли власними мовами; тим часом степи Рогану населяв північний народ — рогірими, котрі прийшли на цю землю п’ятсот років тому. Але ті, хто зберігав мови власні, навіть ельфи, не лише в Арнорі та Ґондорі, але й у всіх долинах Андуїну та на схід від Морок-лісу використовували вестрон як другу мову спілкування. Навіть серед дикунів і сірян, котрі уникали інших людей, були такі, хто вмів, хоч і не дуже добре, говорити вестроном.

У Прадавні Часи ельфи розділилися на дві основні гілки: західних ельфів ( елдарів ) і східних. До останніх належала більшість ельфів Морок-лісу та Лорієну, але їхня мова не фігурує в цій історії, де всі ельфійські назви та слова подані в елдарській формі [50] У ті часи в Лорієні розмовляли синдарською мовою, хоч і з «акцентом», оскільки більшість тутешніх мешканців походила з роду Лісових ельфів. Ці «акцент» і недостатнє знання синдарської ввели Фродо в оману (як зазначає ґондорський коментатор «Книги Тана»). Усі ельфійські слова, цитовані в Ч. 1, Кн. 2, Розд. 6, 7, 8, насправді синдарські, як і більшість географічних назв і власних імен. Однак Лорієн, Карас-Ґаладон, Амрот, Німродель, мабуть, походять із мови Лісових ельфів, хоча засвоєні синдарською. .

У цій книжці зустрічаються дві мови елдарської групи: високоельфійська, або квенья, та сіроельфійська, або синдарська. Високоельфійська була стародавньою мовою Елдамару з-за Моря, вона перша знайшла відображення на письмі. Вона вийшла з повсякденного вжитку і стала такою собі «ельфійською латиною», і Високі ельфи, котрі повернулись у вигнання до Середзем’я, використовували її в урочистих ситуаціях і для обговорення високих питань науки та мистецтва.

Сіроельфійська спершу була споріднена з квенья , бо це була мова тих елдарів, котрі, підійшовши до берегів Середзем’я, не відпливли за Море, а затримались у країні Белеріанд. Там Тінґол Сірий Плащ із Доріату став їхнім королем, і за час довгих сутінків їхня мова змінилася, як змінились і землі смертних, та віддалилася від мови елдарів із-за Моря.

Вигнанці, живучи серед чисельніших за них Сірих ельфів, прийняли для повсякденного вжитку синдарську ; й відтак вона стала мовою для всіх тих ельфів і їхніх правителів, котрі фігурують у цій історії. Бо всі вони належали до елдарського племені, навіть якщо і правили народом менш високого походження. Найшляхетнішою була Володарка Ґаладріель із королівського роду Фінарфіна, сестра Фінрода Фелаґунда, короля Нарґотронду. У серцях вигнанців туга за Морем ніколи не стихала; в серцях Сірих ельфів вона дрімала, однак коли прокидалась — угамувати її було неможливо.

Вестрон був мовою людей, хоча збагачений і облагороджений впливом ельфійської. За походженням це була мова тих, кого елдари називали Атанами , або Едайнами , «батьками людей», чиї предки походили з Трьох Домів ельфових друзів, котрі прибули на захід, до Белеріанду, в Першу Епоху та допомагали елдарам у Війні Великих Коштовностей проти Темної Сили на Півночі.

Після повалення Темної Сили, внаслідок чого більша частина Белеріанду була затоплена або зруйнована, друзям ельфів було даровано право, як і елдарам, відпливати за Море. Оскільки Землі Невмирущих були для них закриті, їм подарували великий острів на найвіддаленішому заході від земель смертних. Острів цей називався Нуменор (Вестернес). Таким чином, більшість друзів ельфів оселилась у Нуменорі, й там вони стали великими та могутніми, видатними мореплавцями та володарями численних кораблів. Вони були вродливі та стрункі й жили втричі довше за людей Середзем’я. То були королі людей — нуменорці, котрих ельфи називали Дунаданами .

З усіх людей тільки дунадани знали ельфійську мову та розмовляли нею; їхні прабатьки вивчили синдарську, і з покоління в покоління ця мова передавалася нащадкам як частина мудрості, мало змінюючись із плином часу. І їхні мудреці вивчали також високоельфійську квенья та цінували її вище за інші мови, й цією мовою вони називали багатьох знаменитих і шляхетних людей [51] З мови квенья взяті, наприклад, такі назви й імена, як Нуменор (повна форма — Нуменоре ), Еленділ, Ісілдур, Анаріон , а також усі королівські імена Ґондору , в тому числі Елессар , «Ельфійський Самоцвіт». Більшість власних імен дунаданів, як-от Араґорн, Денетор, Ґілраєн, синдарські, й найчастіше це імена ельфів чи людей, оспіваних у піснях або легендах про Першу Епоху (як-от Берен, Гурін ). Деякі імена є змішаними формами, наприклад Боромир . .