Кемерон Доукі - Усі жінки - відьми. Фатальне кохання

— Я знаю, чого ти намагаєшся досягти, — відповів Джил хрипким голосом. — Я тебе наскрізь бачу. Твоя задумка шита білими нитками. Вона не спрацює.

— Ах ти ж боягузе, заяча душа! — неквапливо і виразно мовила Фібі.

Заревівши від люті, Джил кинувся на неї, високо здійнявши ножа вгору. Тієї миті Фібі теж кинулася йому назустріч. Вона так швидко проскочила повз Джила, що його ніж рубонув повітря, а сам він втратив рівновагу і ледь не впав. Легко, як у гімнастичному залі, перекотившись через голову, Фібі скочила на ноги і різко обернулася. Стоячи обличчям одне до одного, двоє суперників почали тупцювати по колу.

— Почекай іще трохи, Пайпер, — раптом почула Пайпер біля свого вуха. — Зараз я вмить тебе звільню.

— О, коли б ти знала, як я тобі рада, — сказала Пайпер, краєм ока побачивши, як у серпанку вже звичних іскорок біля неї матеріалізувалася Пейдж. — До того ж уже вдруге. З Люсіль та Ваятом усе гаразд?

— Вони вдома — живі-здорові, — відповіла Пейдж. — Просто зараз, поки ми з тобою розмовляємо, Люсіль викликає поліцію. Про телепортацію вона — анічичирк! Ця дамочка таки має силу волі.

Пайпер відчула, як ослабли мотузки на її руках.

— Швидше! — поквапила вона Пейдж, не зводячи очей з двобою.

— Готово! — вигукнула Пейдж — і Джил знову кинувся на Фібі. Дівчина мала зреагувати на напад, але втрутився Вільям. Рвонувши у візку до Фібі, він примудрився збити її з ніг, а потім рушив прямо на Пайпер. З тріумфальним криком Джил скочив на Фібі й змахнув ножем.

Але в цю мить Пайпер вивільнила руки.

Джил і Вільям вмить завмерли. Жертовний ніж Джила зупинився в якихось дюймах від грудей Фібі.

— Красненько дякую, — сказала вона, обережно вилазячи з-під гострого леза і спинаючись на ноги. — От і подискутуємо тепер про роль часточки секунди у долі індивіда.

— Не варто, — сказала Пайпер. — Ми заздалегідь з тобою згодні.

— Хух! — з полегшенням зітхнула Пейдж. — І що ми тепер робитимемо?

— Гадаю, нам слід дати пану на ім’я «Торжество Духа над плоттю» самому спробувати власних ліків, — запропонувала Фібі.

— Я підтримую цю пропозицію, — сказала Пайпер.

— А чи можна здійснити часткове розблокування? — поцікавилася Пейдж.

Пайпер на якусь мить замислилася.

— Гадаю, можна. Тільки спочатку займемося корекцією і поєднанням думок.

— Гей, — запротестувала Фібі. — Я перша хотіла це сказати!

Пайпер посміхнулася.

— Однаково тобі робити заклинання. Це ж, в основному, твій двобій.

— Гаразд, — погодилася Фібі. Глибоко вдихнувши, вона простягла руки сестрам. Пайпер і Пейдж взялися за кожну і з’єднали свої. Так чаклунки утворили правильне коло — живе втілення поєднаної сили трьох.

— Зосередьмося на центрі кола, — мовила Фібі. — Уявіть, як всі наші думки зливаються в одну. Я уявляю собі кулю білого світла.

— Ага — як Глінда, добра відьма, — не проминула підколоти її Пейдж.

— Я не проти такого порівняння, — сказала Фібі. — Усі готові?

І вона почала промовляти заклинання:

Пайпер побачила, як перед нею в центрі кола почала утворюватися куля чистого білого світла, і відчула, як ця куля почала буквально по вінця заповнювати її розум. А ще вона відчула, що має здатність читати думки своїх сестер так само чітко й виразно, як і свої власні.

— Усе готово? — спитала Фібі.

— Усе, — підтвердила Пайпер.

Мало-помалу, від того, як кожна сестра задіювала свою волю, куля білого світла почала підніматися вгору. Спочатку вона зависла над їхніми головами, а потім попрямувала туди, де непорушно застиг Вільям Ланкастер, спійманий у часову пастку. Зависнувши на якийсь час над його головою, вона невдовзі почала опускатися. Тільки-но куля торкнулася голови Вільяма, Пайпер відпустила руку Фібі й одним швидким жестом розблокувала його. Роз’єднавши контакт з Фібі, Пайпер тим самим розірвала коло і на мить відчула, як світло в її голові потьмяніло. Потім сестри знову взялися за руки. Але цього разу вони утворили не коло, а лінію, ставши обличчями до Вільяма Ланкастера.

Відчувши у свій голові думки чаклунок, Вільям дико заволав. Його сильні руки безпорадно вхопилися за візок. Голова почала несамовито сіпатися з боку в бік.

— Ні! — дико заверещав він. — Я не зроблю цього! Ви не зможете мене здолати! Я і досі сильніший за вас!

Фібі знову почала декламувати: