Кемерон Доукі - Усі жінки - відьми. Фатальне кохання

— Сподіваюсь, ми зможемо щось знайти до того, як з’явиться нова жертва, — сказала Пайпер. — Я знаю, що ти дуже ризикуєш, звертаючись до нас, Дарріле, і добре тебе розумію. Спасибі за те, що поділився з нами цією інформацією.

— Сказав би «із задоволенням», але ця фраза, певно, буде недоречною, — відповів детектив.

Пайпер через силу посміхнулася.

— Норман Джонс був велетень, — раптом зауважила вона. — Треба мати неабияку фізичну силу, щоб з ним упоратися.

Вираз обличчя Дарріла вмить змінився. Пайпер помітила, як в його очах спалахнула надія.

— Я знав, що недаремно до вас звернуся, — вигукнув він. — І як ми відразу про це не здогадалися?! Неабияка фізична сила — ось що є спільним для всіх жертв.

— Як чоловіків, так і жінок? — перепитала Пайпер.

Дарріл повільно кивнув головою, наче щось обдумуючи.

— Першою жертвою стала жінка — марафонська бігунка. Другою жертвою був портовий вантажник. Зазвичай це надзвичайно дужі й круті хлопці. Звісно, не всі жертви були однаково дужими, але певна схема тепер простежується: це були фізично сильні люди.

Дарріл був настільки задоволений цим відкриттям, що аж вдячно обійняв Пайпер.

— Мені слід повертатися до управління поліції, — сказав він, відпускаючи її. — Перекажи сестрам те, про що я тобі розповів. Можливо, це й небагато, але певний матеріал для роздумів все ж таки є. Якщо найближчим часом нічого не знайдемо, то, мабуть, доведеться дати прес-конференцію, щоб хоч якось заспокоїти місцеву публіку. Спасибі тобі, Пайпер.

— І тобі спасибі, — відповіла Пайпер. — Якщо ми самі про щось дізнаємося, то відразу ж з тобою зв’яжемося. Таємно, звичайно ж.

Кидаючи навколо професійно-прискіпливі погляди, Дарріл рушив від клубу.

— Я теж гадаю, що громадяни мусять допомагати поліції в її нелегкій роботі! — раптом пролунав чийсь голос.

Пайпер аж підстрибнула від несподіванки. Вона зосередилася на обмірковуванні своєї розмови з детективом і зовсім забула, що вона не сама.

Обернувшись, Пайпер побачила Джила Таунсенда і невимушено кинула:

— Узагалі-то, я давно знайома з детективом Морісом. — Джил Таунсенд стояв достатньо далеко, щоб підслухати її розмову з Даррілом, але Пайпер не стала вдаватися до заплутаних пояснень там, де вистачило б простого і безхитрісного. — Його колишній напарник зустрічався з моєю сестрою.

На обличчі Джила з’явився зацікавлений вираз.

— З якою? З Пейдж чи з Фібі?

— Ні з першою, ні з другою, — коротко відповіла Пайпер, сподіваючись, що відверта відповідь вгамує цікавість Джила. — Енді зустрічався з нашою найстаршою сестрою, з Прю.

— А коли можна буде з нею познайомитися? — поцікавився Джил.

— Ніколи, — просто відповіла Пайпер. — Вона померла. Як і Енді, напарник детектива Морріса. Ці втрати могли б нас розлучити, але сталося навпаки. Ми зблизилися і стали друзями. Саме тому ви і бачили те, що бачили. Це суто особиста справа.

— І до того ж суто приватна, — додав Джил. — Який жаль! — Він швидко наблизився до Пайпер з виразом жалю і спокути. — Вибачте, будь ласка. Мабуть, я повівся як нечуйний тупак.

— Зовсім ні, — сказала Пайпер і силувано посміхнулася. Щось було у Джила неймовірно привабливе, навіть коли він відверто хибив. Може, це його здатність визнавати власні помилки? Рідкісна риса, особливо у чоловіків. — Але вам треба серйозно замислитися над обмеженням вашої ненаситної цікавості, — зауважила вона.

— Та знаю, — знічено закивав Джил. — Мій татко завжди мені за це докоряв і всерйоз подумував написати мені на лобі таке попередження: «Багато знатимеш — погано спатимеш».

— А ви живете разом із батьком? — спитала Пайпер, вирішивши й сама поставити кілька запитань.

Денні Логан, на якого послався Джил, не зміг надати якоїсь інформації про минуле її нового директора. Власне, їй взагалі не вдалося з ним поговорити, бо рано-вранці той вирушив за місто на відпочинок. Пайпер не хотілося бути надто вже допитливою, але й марнувати таку гарну можливість підштовхнути Джила до відвертості вона теж не хотіла. Почуваючись тепер як партнери та приятелі, вони повернулися до клубу і сіли за столик.

— Колись жили, — кивнув Джил. — Але мій татко помер.

— А інших родичів ви маєте? — спитала Пайпер.

— Ні, — похитав головою Джил. — Матуся покинула нас, коли я був іще малий.

— Важко ж довелося вашому таткові, — зауважила Пайпер. Із власного досвіду вона знала, що навіть двом батькам було вкрай непросто ростити одну дитину.