Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— Я вважаю правильним твоє рішення не претендувати на корону Світла. Але не тому, що маєш велику могутність; зрештою, формальний титул не додасть тобі більшої сили. Зараз твоє місце біля Джерела. На тебе чекають важливіші справи, ніж оспорювання батьківського престолу. Тобі належить створити Дім, що стоятиме на варті стабільності й рівноваги у Всесвіті.

— Я радий, що ви поділяєте мою думку, — сказав я, відчувши надзвичайну полегкість. Дідова підтримка розвіяла мої останні сумніви щодо доцільності заснування Дому в Серединних світах.

— Гм, — за кілька секунд озвався Янус. — Шкода, що зараз ти не можеш викликати свій Образ. Хотілося б подивитися на нього… Ні, ні, не намагайся, побережи нерви. Ще встигнеш — а я терплячий і вмію чекати. Просто мені цікаво, аналітична це сила, як у Порядку та Хаосу, чи синтетична, як у Формотворчих.

— І те й інше, — відповів я. — Сила Джерела… ну, ніби поліморфна. Конкретна форма її прояву залежить від обставин. У зв’язку з цим я маю певні труднощі при спілкуванні з Образом.

— Структурна несумісність?

— Ще й яка! Навіть найпростіше закляття не вдається втиснути в рамки однієї мови; щораз виникає потреба у використанні чужорідних граматичних форм — а за відсутності системи це знижує ефективність чарів. Найближчим часом я спробую розробити схему „мирного“ співіснування різних мов у межах однієї конструкції, складу словник асоціацій… Загалом, щось придумаю.

— А як щодо математики?

— Я вже думав про це. Гадаю, апарат теорії ґруп пасуватиме ідеально. А ще об’єктні мови проґрамування. Проте я схильний розглядати спілкування із силами як мистецтво, а не як науку. Волію керувати Образом за допомогою слів, а не плести довкола нього мереживо абстрактних символів… — Раптом я замовк. Мої слова про слова (даруйте за каламбур) дещо нагадали мені. Після деяких вагань я заговорив: — І ще одне, діду. Я думаю, що Джерело первісніше за решту стихій. Якщо справедлива гіпотеза Великого Вибуху, у вогні якого народився Всесвіт, то Джерело було суб’єктом його творення. Саме воно промовило Перше Слово, що розділило споконвічний Абсолют на Порядок і Хаос.

— Перше Слово? — перепитав Янус, звівши брови. Його очі на мить зблиснули.

— Так, — сказав я і мерзлякувато повів плечима. — По-моєму, Джерело розумне. Я це запідозрив ще під час купання в ньому, а вчора, коли стримував натиск Агнця і черпав енергію із самих глибин Джерела… схоже, тоді я на мить доторкнувся до його думок.

— Порядок з Хаосом теж уміють думати, — зауважив Янус.

— Але не так, як Джерело. Вони мають щось на зразок колективної свідомості і здатні мислити лише загальними катеґоріями. Але для них „я“ — порожній звук, вони позбавлені особистості.

— А Джерело її має?

— Здається, так. Я не встиг уловити, про що воно думало; але то були думки повноцінної особистості.

Дід подивився мені просто в очі. Я витримав лише кілька секунд, потім потупився.

— Ти боїшся, що знайшов Бога?

— Так, — зізнався я, — боюся. Якщо взяти за визначення, що Бог є вищий розум, який стоїть на початку всього сущого, то Джерело при такому тлумаченні є Богом. Це викликає в мене змішані почуття.

— Я розумію тебе, — кивнув Янус. — Але думаю, що ти поспішаєш з висновками.

— Хотілося б сподіватися. Навряд чи мені буде до снаги роль особливо наближеного до Престолу Господнього. Для мене це завелика відповідальність.

— І тому ти збираєшся перекласти її частину на тендітні Пенелопині плечі?

Я нітрохи не здивувався дідовій проникливості. Лише спитав:

— Як ви здогадалися?

— Це було просто. З твоєї розповіді я зрозумів, що є (чи ти думаєш, що є) якийсь глибинний сенс у тому, що охоронцем Сили Джерела має бути жінка. Цілком природно, що ти вибрав Пенелопу. Взагалі, батьки схильні бачити у своїх дітях тільки гарне.

Я проковтнув цей натяк і не подавився. Будь-хто інший на дідовім місці отримав би від мене різку пораду не пхати свого носа до чужого проса — та тільки не Янус. Я беззастережно визнавав за ним право робити критичні зауваження навіть на адресу моєї дочки.

— Ви не вважаєте її гідною? — обережно запитав я.

— Чом же. У тебе чудова дочка, Артуре, можеш пишатися нею. Проте вона має один серйозний недолік, властивий, до речі, й тобі. Як і всі творчі натури, Пенелопа неврівноважена й надто емоційна. Це, на мій погляд, завадить їй стати гарною Хазяйкою Джерела. На твоєму місці я віддав би перевагу Бренді. Вона надзвичайно розумна, серйозна й розважлива дівчина з сильно розвиненим почуттям відповідальності за свої вчинки, а здоровий глузд у ній переважає над емоціями. Щоправда, часом вона забагато говорить, але завжди робить свою справу. Думаю, Бренда буде тобі гарною помічницею.