Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— У відлюдному куточку. Вигадала хвильку, щоб попередити вас.

— Правильно зробила. Ми там не з’явимося. Будемо чекати тебе в Діаниних Сутінках. Зможеш непомітно втекти?

— Спробую.

Коли ми закінчили розмову, я сунув дзеркальце в кишеню і запитав у брата:

— Щодо Бренди ти правду сказав, чи то була просто відмовка?

— Ніяка не відмовка. У нас справді проблеми. Після проходження нескінченності я почуваю її на кілька порядків слабше, ніж звичайно.

— Але ж ви цього хотіли. Вас обтяжував тісний зв’язок.

— Обтяжував, — погодився Брендон і тут-таки мерзлякувато пересмикнув плечима. — Але зараз мені так самотньо…

Я думав, що застану будинок Пенелопи занедбаним, але був приємно здивований. У холі було прибрано, повітря пахло не пилом і затхлістю, а свіжим квітковим ароматом, фіранки на вікнах сяяли білизною. Матеріалізувавшись біля каміна, ми трохи налякали вгодованих і доглянутих золотошерстих звірят, що грали на вкритій килимом підлозі, не виказуючи ані найменших ознак здичавіння.

— Так, так, так! — почувся з кухні знайомий голос. — Завітали гості. І навіть не постукали.

Останні слова Діоніс проказав уже в холі, йдучи до нас з великою тацею в руках, на якій стояло п’ять кришталевих келихів, дві пляшки вина і кілька тарілок із закусками. Зі спритністю справдешнього офіціанта він на ходу поставив тацю на стіл, міцно обійняв мене, потім Брендона, а Бронвен церемонно вклонився.

— Леді Дана, якщо не помиляюся? Моє шануваннячко.

— Помиляєшся, — сказав я. — Бронвен, дозволь відрекомендувати тобі нашого кузена Діоніса, принца із Сутінків. Діонісе, познайомся з принцесою Бронвен Лейнстер, небогою покійного короля Бріана.

— Он як! — Діоніс був здивований, проте не забув про ввічливість і галантно поцілував руку Бронвен. — Отже, ви Хазяйка Джерела? Для мене це велика честь.

— Багато чула про вас, мілорде Діоніс, — люб’язно відповіла Бронвен. — Ви близький друг Артура, і я сподіваюся, що ми з вами потоваришуємо.

— Не маю жодного сумніву, пані. — Відтак Діоніс запитливо глянув на Брендона: — А де ж твоя чарівна дружина, кузене? Де майбутня королева Світла?

Брендон сумовито промовчав.

— Це довга історія, — відповів я. — І дуже заплутана. Скажу лише, що Дана мусила залишитися в Серединних світах. Тут її замінить Бронвен.

— Замінить? Як це розуміти?

— Всі мають думати, що я Дана, — пояснила Бронвен. — Аж доки Брендон стане королем.

— Деталі потім, — додав я.

Діоніс мугикнув:

— Дивні речі кояться на світі… Але якщо ви хочете розіграти цей спектакль, не кажіть нічого вашій матері.

— Певна річ.

— Ну то що. Сідайте, вип’ємо по келишку за нашу зустріч. Юнону чекати не будемо — хто не встиг, той спізнився. До того ж вона, мабуть, затримається.

Діоніс запобігливо підсунув крісло до Бронвен. Вона усмішкою подякувала йому й сіла. Потім він наповнив келихи вином, і ми випили.

— Мама попросила тебе зустріти нас? — поцікавився Брендон.

— Не зовсім так. Вона просто попередила, що ви прямуєте сюди.

— Ти тут живеш? — запитав я.

— Атож. З дозволу Пенелопи, звісно. Це чарівне містечко. На нього претендувала Мінерва, але я випередив її й улаштував тут своє лігвище. Амадіс про це знає і швидко вирахує, де вас шукати.

— Нас це не турбує, — сказав Брендон. — Ми втекли не від самого Амадіса, а від тієї офіційної зустрічі, що він нам приготував. От негідник — хотів зобразити все так, буцімто ми з Артуром беззастережно підтримуємо його. Але я не прийму з його рук корону, поки не переконаюся в його невинності.

— А як з’ясується, що він винний? — запитала Бронвен.

— Тоді на нього чекає суд, — відповів я. — Проте не думаю, що Амадіс причетний до вбивства Рахілі. Тут учувається Александрова рука.

Брендон пирхнув:

— І як він міг це влаштувати, коли не має навіть доступу в Царство Світла?

— Дуже просто: вступив у змову з Порядком.

— Дурниці! Він переконаний християнин.

— Насамперед, він аґресивний фанатик. Можливо, через Гаральдову смерть він остаточно схибився й уявив себе ангелом-месником.

Мій брат із сумнівом похитав головою:

— Не раджу ділитися цими підозрами з мамою.

— Не буду, — сказав я. — До речі, Діонісе, як справи на Землі Обітованій?

— Паскудно, — похмуро відповів той. — Весь Ізраїль вирує, готується до священної війни. Цар Давид втрачає контроль над підданими. Та й ваш Дім гарний. Я не заперечую — Рахіль була кепською королевою Світла. Та це ще не привід улаштовувати в зв’язку з її смертю народні гуляння.