Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— Отже, буде війна?

— Боюся, що так. Цар Давид людина миролюбна, але вибору він не має. Цього вимагають звичаї предків: кревна помста — справа державної ваги, священний обов’язок.

— Паскудно, — резюмував Морґан. — Наш архієпископ буде засмучений. Він так мріяв відвідати істинну батьківщину Спасителя.

— Доведеться зачекати, — сказала я. — Ізраїльтяни і в мирний час не дуже раді прочанам. Усі вони, за винятком невеликої секти месіанських юдеїв, вважають Ісуса самозванцем і зрадником свого народу… Між іншим, тобі не здається, що монсеньйор Корун МакКон уже готовий прийняти Причастя „за високою майстерністю“? Перед своїм відбуттям Артур запропонував мені протестувати ґрупу напівкровок і виявити в архієпископа „особливі дарування“.

— Чудова ідея, — підтримав Морґан. — Гадаю, настав час розвінчати міф про вроджену неповноцінність напівкровок. В дитинстві мене й самого діставали однолітки з чистокровних родин. А згодом я втер усім носа.

Я взяла зі стола складений навпіл аркуш.

— Це твої кандидатури на „високу майстерність“?

— Так.

Я сіла в крісло і пробігла список очима. А коли підвела погляд, то побачила на Морґанових щоках рум’янець.

— Отже, Монґфінд? — значуще промовила я.

— Ну… — збентежився він. — Думаю, не зайве буде показати, що і в юному віці можна досягти майстерності.

— Хіба? — засумнівалась я.

Морґан ще дужче зашарівся.

— Правду кажучи, в мене виникли певні почуття… і мені якось не по собі. Відчувати потяг до дівчинки, що навіть не стала дівчиною — це схоже на збочення. А так я подбаю, щоб Монґфінд швидко постаршала.

Я похитала головою:

— Тільки не кажи, що я не попереджала.

— Я нікого не звинувачую. Я знав, на що йду, коли обрав її своїм Провідником. Монґфінд чарівне дитя, а коли виросте, стане чарівною жінкою… А ще вона така схожа на Дану.

— Видно, твоєму синові доведеться шукати іншу наречену.

— Камлах тільки радітиме.

— А Монґфінд?

— Зазвичай учениці закохані в своїх учителів, і Монґфінд не виняток. Зі свого боку я докладу всіх зусиль, щоб її дитяча закоханість переросла в дорослу любов.

— Щасти тобі, — сказала я, додавши до списку ще кілька імен, зокрема архієпископа. — А якщо в майбутньому Артур визнає Монґфінд гідною стати адептом? З огляду на її здібності, це цілком імовірно. Що тоді?

Морґан осміхнувся з нахабним виглядом людини, яка знає те, що іншим невідомо.

— Це мене не турбує. Я маю рецепт протиотрути.

Я пильно придивилася до нього. Ні, це не блеф. Він справді щось знає.

— Поділишся з мною, чи це секрет фірми?

— Ніякого секрету. Це навіть не моє відкриття, а Данине. Я лише зробив висновки.

— А саме?

— Ти помітила, як Дана ставиться до Брендона? Вона любить його — та не як чоловіка, а радше як брата.

— Може, наслідки контакту кожен сприймає індивідуально, — припустила я. — І для Дани півтора місяця замало.

— Не півтора місяця, — уточнив Морґан. — Понад рік. Пам’ятаєш, перед своїм весіллям вона зникла на кілька днів?

— Провела їх у швидкому потоці часу?

— У дуже швидкому. Погодься: чотирнадцять місяців більш ніж достатньо. А проте її дружні почуття до Брендона не обернулися на пристрасть. Втім, і її ставлення до Артура не змінилося — але вона й раніше була нестямно закохана в нього. Просто Дана дуже стримана дівчина.

— Невже це через те, що… — Я затнулася.

— Авжеж, — незворушно підтвердив Морґан. — Через те, що сталося між ними в Безчасів’ї.

— А звідки ти знаєш? Артур розповів?

— Ні, він не зволив. Розповіла Дана.

— Дана?!

Морґан зобразив щирий подив:

— А що тут такого? Хіба не можуть чоловік та жінка бути просто близькими друзями? Я, звісно, не заперечую, що мав Дану на оці, але так склалося, що вона віддала своє серце іншому. Отож я мусив задовольнитися суто дружніми стосунками.

— Аж надто дружніми, — вражено мовила я. — Зазвичай жінки розповідають про такі речі лише близьким подругам.

— Виходить, що Дана вважає мене близькою подругою.

Якись час ми мовчали. Обдумавши Морґанові слова, я мусила визнати, що він має рацію. Згодом я й сама дійшла б такого висновку. Він випередив мене тільки тому, що знав про чотирнадцять місяців, які Дана провела у швидкому потоці.

— Отже, — врешті озвалася я, — Артур і Дана, самі того не підозрюючи, перехитрили захисну проґраму Ді… Джерела. Вони були такі близькі, що потіснили на другий план Брендона й Дейдру. В момент занурення Джерело зафіксувало наявність у Дани контакту з матеріальним світом, але при проходженні Кола Адептів цей контакт підмінився іншим — з Артуром… — Я спроквола похитала головою. — Сумніваюся, що Дана довго затримається в Домі Світла.