Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

Наостанку Гендрік Ґотійський поцікавився, чи не буде він допущений до Причастя за високою майстерністю. Я відповіла, що тести не дали однозначно позитивного результату, тож за кілька тижнів їх слід повторити. Молодий король атлантів, василевс Костянтин, при цьому скептично посміхався. Він був розумніший за своїх колег і чудово розумів, що їм трьом „висока майстерність“ не загрожує. Як глави в недалекому минулому не дуже дружніх держав, вони не можуть розраховувати на нашу поблажливість. Тут нічого особистого, це політика.

Коли глави нині дружніх і добровільно приєднаних держав пішли, Морґан улаштувався в кріслі навпроти мене, ласо глянув на мої ніжки (незважаючи на невисокий зріст, ноги в мене дуже красиві, зокрема тому я ношу короткі спідниці) і, швидше за звичкою, ніж у сподіванні здолати мій опір, сказав:

— Боюся, про ліжко годі й мріяти.

— Мріяти можеш, — з усмішкою відповіла я. — Але тільки мріяти.

Морґан зітхнув і закотив догори очі. Зараз він ображено нявкне, подумала я. Ще з дитинства я взяла собі за звичку ототожнювати знайомих людей із тваринами. Скажімо, батько був для мене великим драконом, Артур — трохи меншим драконом, мама — доброю левицею, дід Янус — старим мудрим левом, а Брендон — сірим вовченям. Від нашої першої зустрічі я однозначно асоціювала Морґана з котом, спочатку через його жовто-зелене око, але невдовзі переконалася, що він справді схожий на кота — здоровенного, самовдоволеного і грайливого кота, для якого що не місяць, то березень.

— До речі, про високу майстерність, — озвався Морґан, спрямувавши розмову в конструктивне русло. — Я підготував свої пропозиції щодо кандидатур на наступний місяць, але не встиг ознайомити з ними Артура.

— Тепер цим завідую я. Боюсь, Артур затримається довше, ніж сподівався.

— А що сталося?

— В останній момент виникли ускладнення. Дуже неприємні. Хіба він тобі не казав?

— Жодного слова. Це значить, що я маю утриматися від запитань?

— Та ні. Тут немає ніякої таємниці. Мабуть, Артур так квапився, що забув розповісти. Вчора загинула Амадісова дружина, Рахіль.

— Підозрюється вбивство?

— Не просто підозрюється, це очевидний факт. Нещасний випадок виключений. Хтось із цілком певним наміром підсунув Рахілі дрібку якоїсь радіоактивної речовини, перед тим як вона ввійшла в Тунель.

У Морґана відвисла щелепа.

— Її… того… розщепило на атоми?

— Атож, разом з усім почтом. Загинуло понад двадцять високопоставлених синів і дочок Ізраїлю.

— Отакої!… Це може завадити Брендонові стати королем?

— Ні. Але може спровокувати війну між Домом Світла і Домом Ізраїлевим. Цар Давид прямо звинуватив у доччиній смерті Амадіса. І не без вагомих підстав — бо тільки Амадіс має доступ до уранових рудників у Царстві Світла; він один міг орґанізувати цей замах.

— Але з якою метою?

— Щоб усунути єдину перешкоду до його примирення з Брендоном. Стан Рахілі міг зруйнувати всі домовленості.

— Її стан?

— Виявляється, вона була вагітна. Чекала дитину, сина. Тобто — наступника престолу. За цих обставин Рахіль могла зажадати передачі влади своєму синові і впровадження реґентства. У Домі Світла знову почався б розбрат.

— Гадаєш, що Амадіс убив свою дружину й дитину?

Я встала, пройшлася кімнатою й зупинилася біля письмового столу Морґана.

— Я дуже упереджена проти Амадіса і вважаю його здатним на будь-яку ницість. А якщо бути об’єктивним… Навіть в очах найбезстороннішого судді Амадіс буде головним підозрюваним. Мало того, що він єдиний міг роздобути в Царстві Світла необхідну кількість урану. Ще більш підозрілою видається та обставина, що ні Рахіль, ні її супутники не відчули ніякого негаразду — а всі чаклуни й відьми, що зросли в Домах Володарів, перед входом у Тунель перевіряють себе та своїх супутників на радіоактивність. Це навіть не звичка, а вироблений змалку рефлекс.

— Тоді уран був захований у свинцевий контейнер, — припустив Морґан. — Або на нього були накладені спеціальні чари.

— Контейнер відпадає, — сказала я. — Тим більше свинцевий. Інша річ — чари, що тимчасово перетворили б радіоактивні ядра на стійкі; а це ще один доказ проти Амадіса. Такі чари в принципі не можуть бути сконструйовані за допомогою Формотворчих, тут потрібні фундаментальніші прояви сил — Янь, Інь чи Образ Джерела. Амадіс же, як верховний жрець Мітри, має опосередкований зв’язок з Порядком і спроможний створити необхідне закляття. Цар Давид у відозві до народу Ізраїлю особливо наголосив на цьому. Також він натякнув, що Амадіс, можливо, діяв не самочинно, а заручився підтримкою Артура та Брендона.