Джон Толкін: Сильмариліон

Книга, хоч і названа для годиться «Сильмариліоном», складається не лише з «Квенти Сильмариліон», тобто власне «Сильмариліона», а й зі ще чотирьох коротких творів. Уміщені на початку «Айнуліндале» та «Валаквента» безпосередньо пов’язані зі «Силь­мариліоном», а от прикінцеві історії «Акаллабет» і «Про Перстені Влади» є цілком окремими та незалежними (на цьому варто наголосити). Їх включено до цієї книги відповідно до чітко висловлених прагнень батька, і завдяки цьому сконструйовано цілісну історичну картину створеного ним світу: від Музики айнурів, із якої цей світ постав, до відплиття персненосців із Гаваней Мітлонду наприкінці Третьої Епохи.

У книзі натрапляємо на безліч власних назв, тому я підготував їх повний покажчик. Однак кількість осіб (ельфів і людей), котрі в оповіді про Першу Епоху відіграють важливу роль, насправді значно менша від загальної, тож усіх їх можна відшукати в генеалогічних таблицях. Окрім того, я підготував додатки, де подано доволі складні назви, якими послуговувалися різні ельфійські народи, зауваги щодо вимови ельфійських власних назв і список основних елементів, які трапляються в них, а також мапи. Треба зазначити, що велике гірське пасмо на сході — Еред-Луін чи Еред-Ліндон, Сині Гори — на мапі, вміщеній у «Володарі Перстенів», розташоване на крайньому заході. А в цій книзі є менша мапа: я прагнув унаочнити місцезнаходження ельфійських королівств після повернення нолдорів до Середзем’я. Жодними іншими коментарями чи анотаціями книга не обтяжена.

У вирішенні складного та суперечливого завдання — підготувати до видання текст цієї книги — мені надзвичайно допоміг Гай Кей, який працював зі мною в 1974 —1975 роках.

Крістофер Толкін 1977

Імовірно, десь наприкінці 1951 року, коли повністю готовий «Володар Перстенів» переживав певні видавничі труднощі, батько написав своєму другові Мілтону Волдменові (на той час — редак­тору видавництва «Коллінз») дуже довгого листа. Ситуативною підставою для написання того листа стали затяті суперечки довкола батькової вимоги публікувати «Сильмариліон» і «Володаря Пер­стенів» «разом або як єдиний твір», «як одну велику сагу про Кош­товності й Перстені». Одначе висвітлювати це питання тут немає потреби. Натомість батьків лист, написаний, аби виправдати і по­яснити власну позицію, є блискучим викладом його концепції ранніх Епох (згідно з батьковими словами, заключна частина листа — не більш ніж «багатослівне, проте безбарвне резюме» того, про що йдеться у «Володарі Перстенів»). Тому, гадаю, ця епістола заслуговує на близьке сусідство з текстом «Сильмариліона», що й було зробле­но в цьому виданні.

Оригінальний лист загубився, проте Мілтон Волдмен зберіг його машинописний текст і надіслав копію моєму батькові, — саме за цією копією частину епістоли було надруковано в «Листах Дж. Р. Р. Толкіна» (1981 р.), №131. Текст, наведений у цій книзі, — передрук із «Листів» (с. 143—157) із деякими незначними виправ­леннями та пропуском кількох посилань. У машинописній копії було чимало помилок, особливо в назвах; однак більшість із них виправив іще батько. Та й він не догледів дещо на сторінці XVIII в реченні: «Властиво, не було нічого поганого в тому, що вони зали­шились усупереч пораді, все ще сумуючи зі смертними землями, де діялися їхні давні героїчні вчинки». Тут друкарка, безперечно, про­пустила деякі слова з рукопису, а крім того, ймовірно, неправиль­но прочитала наведені вище.

Я усунув кілька помилок у тексті й у покажчику, яким донині вдавалося, так би мовити, уникати корекції в інших твердообкладинкових (і тільки) виданнях «Сильмариліона». Найсуттєвіші з-поміж них стосувалися порядкової нумерації декотрих правителів Нуменору (щодо пояснення цих помилок і обставин їх виникнення див. «Незавершені оповіді» (1980 р.), с. 226, примітка II, а також «Наро­ди Середзем’я» (1996 р.), с. 154, § 31).

Крістофер Толкін 1999

Любий Мілтоне,

Ти просив написати короткий нарис про тексти, які стосуються мого вигаданого світу. Тут важко сказати щось не переборщивши: спроба написати бодай кілька слів викликає хвилю захвату, егоїст і митець в одній особі прагне розповісти, з чого те все постало, який той світ і що (на його погляд) він означає або що автор намагається зобразити. Ось що Ти накликав на себе, та я додам лише короткий виклад їхнього змісту — якраз те (мабуть), що вдовольнить Твою цікавість, із чого Тобі буде користь і на що стане часу.