Володимир Єшкілєв - Гойдалка

– Це як?

– Біологічний контроль не фіксує жодних загроз. «Павуки» ізолюють контейнер і чекатимуть на ваших людей. А розвантаження решти піде згідно з циклограмою, – оператор спостерігав, як червонопузі роботи зі всіх боків обліплюють вмістилище контрабанди.

– Ти там зовсім грьобнувся, Вукі? Перейшов на різке курево? – голос Ліпскі повеселішав.

– Насувається шторм.

– Я знаю. Й що з того?

– Повітряний трафик за три години буде блоковано. Якщо негайно не розібрати модуль, дві третини вантажів зависнуть на складі. Зависнуть на кілька діб. Адміністрації це не сподобається.

– Це ваш клопіт, Вукі.

– Згідно з маркуванням, у модулі є вантажі з обмеженим терміном зберігання…

– Повторюю: ваші проблеми.

– …Ви не дослухали, сір . Ці вантажі належать уряду Піфії. Вони там усі під імперськими військовими шифрами. Найвищі рівні секретності і терміновості. У мене таке передчуття, що проблеми не лише в мене.

Лейтенант узяв паузу. Чим довше він мовчав, тим кращав Корпачевий настрій. Фестивальні ритми в його м’язах воскресли і прагнули танців. Крижана легкість все ще обіцяла посмішки долі та несподівані перемоги.

«Питаєш, чи різке в мене курево… Авжеж, різке і глибокобійне… Тобі, лягавому, до самої смерті такого не вдути. До твого останнього схлипу у вашій псячій дідорні», – подумки зловтішався оператор, уявляючи, як на блідій пиці Ліпскі проступають плями кольору штучної яловичини. І нехай пес подавиться «сіром». Звісно, звертатись до імперських шнирів через «сір» – западло. Тим більше, за старими тіронійськими звичаями. Але заради доброї справи можна.

Врешті-решт, Ліпскі прийняв рішення. Цілком буденним тоном він виніс вердикт:

– Розбирайте модуль. Я дозволяю. Але на виході з тунелю буде встановлено додатковий кордон.

– Дякую, лейтенанте, – Корпач порухом брови відновив рух кавалькади транспортних кіборгів. – Ви мудро вчинили, сір .

– Пішов би ти…

«Сам туди сходи, сір довбаний ! – оператор вже побачив на другій лінії виклик з неідентифікованого комунікатора. – А ось і Танга намалювалась…»

Він переслав їй шаблон: «Я зайнятий. Зв’яжуся з вами за стандартну годину». Повідомлення з такою послідовністю слів означало, що Джи Тау дозволили розвантаження і розгортають свій митний фільтр у головному тунелі.

Позначка виклику блимнула двічі, а відтак – тричі.

«Тридцять другий контейнер», – розкодував послання Корпач. Він відчув, що Сутність нарешті вилізла зі свого барлогу і мурчить щось на штиб: «Все буде добре, добре…»

Він активував на нарукавному дисплеї схему вантажного модуля. Тридцять другу позицію на ній займав сріблясто-сірий циліндр триметрової довжини з видимим лише за допомогою імплантів маркуванням котрогось з ноланських університетів. Щось з галузі ксенобіології. Циліндр був транзитним і призначався для завантаження у черево корабля G411 «Гвідо Бастардо» 3 3 Індекс «G» означає клас корабля. У даному випадку «малий науково-дослідний корабель». Про класифікацію кораблів Зоряного Флоту дивіться в Додатку 3 до першого роману трилогії «Фаренго» – «Тінь попередника». . Комплектація вантажу мала відбуватися на сусідньому терміналі.

«Усім цим бісовим космопортом рулить мафія», – констатував Корпач. Від Сутності не надійшло жодного заперечення.

Тепер його місія звелася до дрібниці. Транзитні вантажі на сусідній термінал відправлялися через допоміжний тунель, де в останні тижні регулярно псувались детектори стеження. Оператор мав внести до логістичної схеми одне-єдине виправлення. Крихітне, непомітне й, на перший погляд, не суттєве. Робот, що везтиме університетський циліндр, згідно з цим виправленням, зробить семи-секундну зупинку напроти розсувних дверей технічного коридору. Двері знаходяться за сотню метрів від виходу з тунелю, де Ліпскі планує розташувати свій додатковий кордон.

За тими дверима, міркував Корпач, радше за все, вже приготували візок з точною копією ноланського циліндра. Спритності приятелів Танги стане на те, щоб за сім секунд поміняти візки. Й ніхто не зауважить дрібного збою у циклограмі. А виправлення у логістичній схемі остаточно зникне з пам’яті робота при завантаженні до його квантової макітри наступного маршруту, себто за півгодини. Тому що з роботом вже попрацювали небуденні знавці квантових макітр.

Корпач відірвав погляд від схеми і подивився на «човник». «Павуки» відтягнули чорно-жовтого порушника спокою до карантинної зони й заповзялися знімати з нього такелажні засоби. А срібний циліндр дістався пошарпаному колесному роботові, котрий якраз укладав його на свій візок.