Володимир Єшкілєв - Гойдалка

«Човник» тим часом огорнуло сяйво. Барилисте тіло корабля гальмувало, проходячи крізь портали гравітаційних ущільнювачів. Прибуття відбулося точно за циклограмою. Мілісекунда до мілісекунди.

Танга увімкнула механіку платформи, з якої назустріч «човнику» виплила рампа. Коли корабель зупинився, стіни і дах ангара також рушили до нього, зусібіч закриваючи космічного гостя від місцевих стихій. Мелодійний звуковий сигнал пробіг ангаром, повідомляючи, що над космічним транспортом з цієї миті встановлена юрисдикція колонії. «Човник» огорнули пурпурово-червоні світла митного контролю. Півдюжини летючих кіборгів зависло на різних рівнях поряд із кораблем. Вони оточили його колом, встановлюючи у такий спосіб митно-санітарний кордон.

Корпачеві стало цікаво: який сюрприз приготувала отаманша митникам цього разу. Від початку військових приготувань контроль за галактичним трансфером посилили. Цей «човник» привіз вантаж з міжзоряного транспортника, що належав ноланській компанії. Останнім часом Джи Тау і митники особливо ретельно перевіряли вантажні модулі з портовими позначками світів Сектора Кастора. Причини такої вибіркової пильності не були доведені до відома техніків, але знаючі люди подейкували, що на Нолі пробудилося підпілля.

Корпач озирнувся на техніка. Танга сплетеними пальцями зробила швидкий знак, який на символічній мові контрабандистів означав «зараз почнеться цирк». Борти «човника» розчепірились, наче надкрилля велетенського жука, відкриваючи для огляду його вміст. У вантажному модулі громадились грона контейнерів. Майже всі вони виглядали одноманітно-сірими, і лише капсули, що містили небезпечні ксеноформи, несли на собі яскраво-попереджувальне маркування.

Летючі кіборги залетіли до корабельного черева і розпочали сканування. Відтак рампою покотилися візки, побігли кіборги-«павуки», шукаючи транзитні, термінові та спеціальні вантажі, на які чекали інші кораблі та склади-накопичувачі космопорту.

Це рухливе роботизоване господарство, в принципі, не потребувало операторської допомоги. Ним керував супремус космопорту 2 2 Як і великі міжзоряні кораблі, космічні порти та орбітальні станції споряджувались особливо потужними квантовими (позитронними) комп’ютерами, які мали назву «супремусів». . Від нього кіборги отримували маркувальні ознаки вантажів. Супремус проклав для них оптимальні маршрути в лабіринтах складів, ангарів і терміналів, завантажив транспортні завдання в їхні процесори. Корпачева присутність мала радше ритуальне значення. Проте знак, отриманий від Танги, змусив його напружитись. Нині мало статися щось не передбачене циклограмою.

Власне, саме для таких випадків й ввели посаду чергового оператора.

«Щось» не змусило себе довго чекати. Один з кіборгів-сканерів продублював свій рапорт звуковим сигналом. Більшість апаратів згрупувалася навколо контейнера, подібного до пари з’єднаних основами шестикутних пірамід. На Корпачевому комунікаторі засвітився сигнал потенційної біологічної небезпеки.

– Знайдена контрабанда. Попередньо класифікована як несанкціонований біологічний вантаж, – доповів оператор черговому адміністратору термінала. Розвантажування «човника», судячи з усього, відкладалось. Згідно з інструкціями, починаючи з моменту виявлення контрабанди, весь простір ангара потрапляв до компетенції Джи Тау. Відповідно, Корпач і присутні техніки мали тепер виконувати лише їхні накази та розпорядження.

Танга вимкнула голограму, зробила в бік оператора пальцями «жабку» й зникла у темряві.

«Тобто я маю сам все робити?» – здивувався Корпач.

Довго дивуватися йому не вийшло. Тривожний сигнал, наче гірській камінець, зрушив цілу лавину подій, розбудив сплячі резерви безпеки. Спалахнули білі смуги карантинних фільтрів. Активовані біологічні мембрани перекрили вентиляційні отвори. Технічним балконом побігли помальовані у червоне роботи-«павуки». А в комунікаторі оператора виник знайомий голос лейтенанта Ліпскі. Той вже п’ятий рік очолював загін вічно заклопотаних, забіганих та насуплених Джи Тау, які, незважаючи на службову гіперактивність, раз за разом програвали банді Танги.

– Мої люди будуть в тебе за двадцять хвилин, – розтягуючи слова на альфійський манер повідомив Ліпскі. – Поки що пригальмуй розвантаження.

– А може, без цього обійдемося, лейтенанте? – після підкреслено важкого сопіння запитав Корпач. – Без гальмування?