Володимир Єшкілєв - Гойдалка

Вузькі стегна. Вузькі ступні.

Технік Танга з’явилася, як і завжди, несподівано. Вона, не без специфічної грації, відокремилась від здоровенного шматка темряви, що ховався між силовими елементами рампи. Колись Корпача дратували котячі рухи та похмура вдача цієї мовчазної єврокитайки. Проте згодом він змінив свою думку про неї. Серед тіронійських контрабандистів Танга зажила слави крутої і таланистої отаманши, якій щастило обходити пастки митників і Джи Тау. Суха, як тріска, невисока та гнучка, вона здавалась підлітком, котрого заради жарту одягнули у комбінезон з емблемами служби Головного техніка.

– Працюємо вдвох? – запитав у отаманши Корпач, дивлячись, як неквапно, з урочистою солідністю великого механізму, розходяться стулки брами.

Танга, не кажучи ані слова, увімкнула індикаційну голограму. Судячи з усього, це мало правити за позитивну відповідь. Голограма спалахнула в повітрі райдужним кубиком, розгорнулась в екран і зависла перед її обличчям. Синювате мерехтіння перетворило жінку на ожилого мерця з пригодницької симуляшки.

Гнучкі пальці єврокитайки пробігли екраном, ледь занурюючись до його тривимірності, а губи стиснулись у тонку лінію.

Вона ввела код готовності термінала до прийому «човника».

Кивнувши задля порядку, Корпач рушив до брами. Забороло його шолому закрилося за мить до того, як компресори припинили виштовхувати з ангара тіронійське повітря. Одночасно зачинилися мембрани тунелей, що вели до приміщень космопорту. На трубопроводах, наче листя на земних рослинах. затріпотіло лусковиння термічної ізоляції. Атмосфера пустельної планети з тихим шерехом увійшла до ангара і заповнила всі його закутки. Металеві поверхні миттєво вкрила паморозь, калюжі на підлозі взялись кригою. Зовнішній тиск різко впав, оператор відчув легкий поштовх у скронях і напругу комбінезона, оболонка якого тепер уповільнювала рухи там, де дію суглобів не підсилювала механіка екзоскелета.

Корпач відчув, як прискорилось серцебиття, як судома стиснула скроні. Зміна атмосфери приводила з собою древні тіні. Разом із тіронійським повітрям і тіронійським морозом до земних споруд входили чужі привиди. Корпач здогадувався, що він відчуває їх завдяки Сутності. Колись це насторожувало оператора, але з часом він звик. Привиди не шкодили, тримались відсторонено і коректно. Можливо, земні колоністи їх не цікавили. Можливо, й самі привиди не були тубільцями. Минуле планети й тепер, після двох з половиною століть колонізації, залишалось для есперів 1 1 Еспер – людина з підвищеним рівнем чутливості до тонких рівнів реальності. Від абревіатури ESP (Extrasensory perception) – екстрасенсорна діяльність. суцільною загадкою. Офіційна імперська наука тут нічим не могла зарадити. Для неї Тіронія була планетою з примітивною грибковою біосферою без явних ознак догуманоїдної колонізації. Хоча еспери одностайно свідчили про її давню астральну населеність, представники академічних кіл лише знизували плечима. Для зміни їхньої позиції потрібні були матеріальні залишки викопних цивілізацій.

А залишків не знаходили.

Над космопортом панувала ніч, темряву якої розсіювало світло найменшого з супутників Тіронії – попелясто-срібної Шарлотти та принагідне сяяння блакитних зірок. Ці світила належали до Скупчення Белефора, що з’явилось над східним обрієм на знак близького світанку. Згідно з циклограмою орбітальний «човник» мав от-от притіронитись. Без імплантатів Корпач не зміг би роздивитись вкритий ультрачорним лаком корабель, але реальність було доповнено рухливою червоною рамкою, котра послужливо виокремила темну крапку, що стрімко бігла посадковою дистанцією.

Ультрачорне на чорному, огорнуте чорнотою ночі .

Обабіч рамки висвітилися позначки швидкості корабля та поточні параметри планетної атмосфери. Оператор зазначив про себе, що вітер дме від гірського пасма, а не навпаки. Атмосферний тиск був значно нижчим за середні значення.

«Насувається пилова буря», – зрозумів він і пробіг поглядом шеренги протиштормових екранів. Ще одна рамка вистрибнула з-за поля зору й позначила найближчу щоглу. Навіть з такої відстані Корпач помітив сполохи статичних розрядів на її верхівці. До бурі лишалися лічені години.

Світанку працівники космопорту не побачать, на зміну ночі прийде темрява пилових хмар.

А відтак примчать смерчі.

Ревливі тіронійські торнадо, чиї хоботи завширшки з ангар. Кажуть, що вони потужніші за марсіанські та бальсанійські. Вукі Корпач не зміг би ані підтвердити, ані спростувати цього. Він ніколи не залишав Тіронії.