Юн Ха Лі - Гамбіт дев'ятихвостого лиса

— Тоді навіщо було це робити? Чому ігри?

Його голос прийшов з невеликої відстані, ніби він ходив по кімнаті.

— Ви, маєте певне уявлення про те, що ми володіємо зброєю, формаціями та планами. Але нічого з цього не має значення, якщо ви не можете володіти людьми. Можна дізнатись про те, що люди думають, граючи їхніми життя, але це не по людськи. — Його спокійний тон шокував Черіс. — Я використовував звичайні ігри — азартні, настільні. Дуелі.

— Ви ніколи не грали зі мною, — зауважила Черіс, їй було цікаво.

— Щоб переривати вас, коли ви дивитесь ваші мелодрами? Ви маєте право на вільний час. І я повинен визнати, що навіть не уявляю, який розвиток епізоду з дельфіновим хоралом.

Він явно намагався перевести розмову на інше.

— Розкажіть мені, як ви її вбили, — сказала вона.

— Там нічого розказувати, — сказав Джедао. Він знову ходив туди-назад. — Вона мала аналітичний склад розуму і напевне не виключала мене з кола підозрюваних. Ще кілька секунд, і вона могла зробити висновок, що все, що відбувається, означає дуже високопоставленого зрадника. Мені пощастило, що вона ніколи не відзначалася швидкістю мислення. Я вистрілив їй у висок.

Це був незручний момент, тому що Цзян і Гве Пія також знаходилися в командному центрі, і Гве Пія була вражаюче гарним стрілком. Вона б дістала мене, якби захотіла вистрілити крізь Цзяна, але вона не наважилася на таке, а я вистрілив не вагаючись.

Черіс подумала, як можна назвати офіцера, який розглядає стрілянину через товариша як спосіб досягти мети.

— Тепер, коли я думаю про це, то дивуюся, що мені вистачило куль. Нестача патронів — помилка любителя. Але, звичайно, я не знав, що буду це робити. — Він все ще ходив по кімнаті. — До речі, якщо ваш план детально продуманий, ви вже трахнуті.

— Тут не академія, — огризнулася Черіс.

— Я серйозно. Іноді доводиться імпровізувати, але навіщо ризикувати, якщо у вас є альтернатива?

— Вам пощастило — сказала вона крізь зуби. Коли вона втратила контроль над розмовою?

— Ви маєте шанс стати генералом у майбутньому, але тільки якщо не наберетеся поганих звичок.

— Ви намагаєтеся подати вбивство ваших власних солдатів як педагогічну вправу?

Тривожна тиша.

— Відмінно. Але послухайте, якби ваша мета полягала в тому, щоб вбити велику групу людей, зосереджених у одному місці, який би ви обрали спосіб?

Її плечі заболіли.

— Орбітальне бомбардування, — неохоче сказала вона.

— У тому, що я зробив, не було сенсу.

Він намагався щось сказати, але вона не могла собі уявити, що. Її формаційний інстинкт не міг допомогти. Кел покладалися на ієрархію, а він повністю зрадив своїх підлеглих.

— Навіщо ця розмова? — запитала вона. — Моїй кар'єрі все одно кінець.

— Це принципова річ. Мені хотілося бути інструктором, я навіть подавав рапорт, але вони вирішили, що краще кинути мене у бій.

Черіс подивилася на тінь. Кілька сотень років експертизи нірай, і вони навіть не зрозуміли, що з ним було не так. Про що вона думала, витягуючи його з арсеналу Кел? І чому командування Кел дозволило їй це зробити?

Вона ще раз глянула на цифри, акуратно представлені для огляду у виді таблички.

— У вас є що додати до цього?

— Ви не скажете мені нічого такого, що я не знаю, — сказав Джедао.

— Поясніть їх мені, - сказала Черіс. Вона не збиралася кричати. — Дайте цим цифрам пояснення. Це не могло бути випадковим зривом від стресу; і я не бачу, звідки міг взятися стрес. Свічкова дуга, де Ланітери перевищували вас по чисельності вісім до одного, інша справа. Звичайно, ви виграли його, і бій увійшов у всі підручники. Але фортеця Хелспін? Всі погоджуються, що Ланітери уже були приречені. То що трапилося? Чому цифри мовчать?

— Ви та, хто дружить з цифрами, — відповів Джедао. — Запитайте їх, і скажіть мені.

Цифри. Усі знали Шуоса Джедао як вбивцю мільйона людей, але вона замислювалася, скільки людей він би вбив ще, якби продовжив свою блискучу кар'єру.

Люди, яких він знищив у далекому минулому, були ворогами гептархату. Їх життя не слід рівняти з життям лояльних до влади громадян. Але їй було дивно.

— Повинна бути якась причина для цих смертей, — сказала Черіс. — Якби ви бажали знищити Ланітерів, це було би хоч якимось мотивом. Але знищити обидві сторони? Нікому не дати виграти? — Вона згадала про ефект просочення. — Чи можливо ви хотіли померти, і несвідомо перекинули це на всіх інших? — Але чому б йому хотілося здійснити суїцид напередодні Хелспіна чи Чорної Колиски?