Юн Ха Лі - Гамбіт дев'ятихвостого лиса

Двоє сервіторів з роти Чаплі, яких люди знали під назвами "Горобець-2" та "Горобець-11", спілкувалися в чаті. Вони перебували в режимі відпочинку, поки мережа не отримала інструкцій щодо залишків роти, і ні мережа, ні люди Кел не стежили за ще діючими каналами зв'язку роти, оскільки не вважали за потрібне слухати нудні технічні дискусії. Ряд сервіторів справді генерували довгі таблиці допусків та випадкові числа, щоб перемкнутися на них, коли людям набриднуть їхні заняття і вони захочуть поспілкуватися через мережу.

Горобець-2 стверджував, що вони повинні були попередити Черіс, що вона пішак у грі Шуос.

Горобець-11, який ремонтував одну з своїх кінцівок, заперечував. Вона не просто так увійшла в гру Шуос. Вона ось-ось попаде в руки гекзарха Нірай або Жертвенного Лиса. Якщо гекзархи взнають глибину контакту Черіс з їхнім видом, це буде загрожувати всім сервіторам, які покладаються на впевненість людей у тому, що сервітори це добре навчені меблі.

Сервітори вважали щастям, що гекзархові Нірай, який став дорослим ще до досягнення машинами розуму, було важко думати про людей як про розумних істот, не кажучи вже про сервіторів. Жертвенний Лис був загрозою для гекзархату, але не для сервіторів-слуг, тому він викликав менше турбованості. Однак, оскільки вони були слугами Кел, у двох горобців було традиційне для Кел упередження проти нього.

Горобець-2 виразив дискомфорт у зв'язку з ситуацією. Він згадав, як йому подобалося говорити з Черіс про теорію чисел, і історії, які вона розказувала про ворон зі свого рідного міста. Невже не можна зробити хоч щось?

Горобець-11 подумав, що Другий ще дуже молодий. Тому він нагадав йому, що Черіс була нікудишнім брехуном. Єдиним способом, яким вона могла пройти через зустріч з "чорною колискою", було повне незнання принципу дії пристрою. Інакше гекзарх Нірай може щось запідозрити і знищити її.

Вони ще трохи побалакали, але Другий зрештою визнав правильність позиції Одинадцятого. Принаймні, таємна система зв'язку сервіторів буде тримати його в курсі подальших подій, якщо Черіс вдасться уникнути лап гекзарха. На будь-якому кораблі, де служитиме Черіс, будуть сервітори; питання полягало в тому, чи буде вона у змозі говорити з ними, як і раніше. Сервіторів політика ніколи не цікавила, але вони не заперечували, щоб у них був союзник серед людей, навіть якщо він перебуватиме у доволі нестійкому становищі. І ще Черіс завжди була з ними ввічлива.

Виконавчий офіцер боксомота з'явився у дверях Черіс незабаром після зустрічі і пояснив, що їй доведеться прийняти наркотики на час подорожі.

— Іншого виходу немає, капітан, — сказав він. — Інакше їм доведеться витягнути вашу просторову пам'ять і очистити її. — Він не сказав того, що вони обидвоє і так знали, — що цілий боксомот буде підлягати перезапису після того, як її перевезуть. — Технічні спеціалісти у пункті прибуття нададуть вам більше деталей.

Черіс не подобалася думка про подорож у стані ступору, але їй принаймні залишать спогади.

— Я могла би більш адекватно підготуватися, якби мені надали подробиці зараз, сер, — сказала Черіс, не тому, що вона очікувала, що він розкаже їй щось, а тому, що він повідомить про її бажання своєму начальству.

— Я впевнений, що змогли би, капітан, — сказав виконавчий офіцер, і це було все.

Черіс з'явилася у медичний і тепер не пам'ятала, що відбулося за нею, далі все було стерто. Значно пізніше вона відновила кілька вражень: запах м'яти, диму і осінніх квітів, серцебиття занадто повільне, щоб бути власним, світ нахиляється і викривляється. Вода кольору сну, або сон кольору води.

Вона прокинулася пізніше, як після довгого сну. Їй повідомили, що вона буде перевезена з "Палаючого листа" на станцію, а не на інший мот, можливо, у те місце, де була розміщена "Чорна колиска". Якусь хвилину вона розгублено чекала теплових імпульсів у лівій руці, але нічого не відбувалося. У будь-якому випадку теплові імпульси використовувались піхотою, а не екіпажами мотів, а вона, швидше за все, вже не вважалася піхотою. Черіс задрімала.

Перше, що вона побачила, коли знову відкрила очі, були засліплюючі блискучі площини і кути з них. Вона була в дивній шестикутній кімнаті, у серці дзеркал. Її шкіра була холодною, а дихання навряд чи затьмарило би холодне повітря. Але, коли вона зарухалася, повільно і негнучко, то відчула пульсацію крові у венах і зрозуміла, що не мертва.

Було щось не так з внутрішністю її черепа, ніби хтось переписав всі її нерви на іноземний алфавіт. Вона ледь зв'язувала думки докупи.