Юн Ха Лі - Гамбіт дев'ятихвостого лиса

Це був не той план, який можна було очікували від кел, але не всі кел були настільки простими, як і їхні жарти, інакше вони б ніколи не виграли жодної битви. Ідея була прагматичною, навіть ймовірною. Черіс могла пошукати історичні випадки, коли штурмовики Шуос досягали майже того самого ефекту іншими методами. Але це тривожило.

— Сьома, — сказав субкомандуючий два. — Чи є у вас щось краще для пропозиції?

Черіс не дивилася в очі дев'ятихвостого лиса.

— П'ята запропонувала примінити зброю, — сказала вона. — Я маю кращу пропозицію. Ви можете виграти кампанію зі зброєю з однієї людини.

Всі повернулись до неї.

— Вкажіть, — сказав субкомандуючий два. Він вже знав. Який інший гамбіт вона могла принести на стіл?

— Генерал Шуос Джедао. — Все. Вона це сказала.

— Сер, — негайно сказав Четвертий, — я відкликаю свою пропозицію.

Це був як хороший знак, так і поганий. Це був хороший знак, тому що колега Кел, полковник, визнав переваги пропозиції. І це було поганим знаком з тієї ж причини.

Отже четвертий був єдиним, хто утримався. Поза Рахал стала задумливоою. Черіс продовжувала уникати очей Шуоса.

— Інтригуюче, — сказав субкомандувач Два. Цього разу він посміхнувся прямо до Черіс. — Мені доведеться інформувати гекзарха Шуос Микодеза. — Звичайно, це була проста люб'язність, генерал Джедао перебував під вартою Кел уже 397 років. Ще до того, як він закінчив говорити, інші силуети розтанули, залишивши лише миттєвий порив тіней. Очі композита були зараз лисяче-жовті, і зловісно задоволені.

Черіс зрозуміла, що вони просто маніпулювали нею через ігрову дошку. Те, чого вона не розуміла, — чому командування Кел не прийняло рішення прямо.

— Сер, — запитала вона, піднявши голос.

— Відданий наказ про пробудження генерала Джедао, — сказав субкомандувач номер Два. — "Палаючий лист" переходить до точки перенесення, щоб ви могли отримати потрібну зброю. Я рекомендую відпочити.

Тоді субкомандувач Два також вимкнувся, залишивши Черіс саму, у залі, повному запитань без відповідей.

Деякі кадети вимивались з Академії Кел, вперше приймаючи участь у формуванні. Черіс теж пам'ятала цю подію. Вона стояла поруч з молодою людиною, яка практично тремтіла: поганий знак, але інструктори казали, що недостойних служби не так легко виявити.

Їх клас був заражений загальноприйнятою фобією боязні паразитів. Інструктор наказала їм утворити першу формацію. Перша формація існувала для того, щоб з'ясувати, які курсанти могли бути Кел і які не могли. Черіс хотіла продовжувати навчання, і рішуче вирішила вистояти.

Як тільки вони опинилися в формації — квадрат з виступами на кожному фланзі, як роги, — інструктор викликав шкідників.

Вони фактично не були шкідниками. Це були мініатюрні сервітори у вигляді змій, отруйних мух і павуків. Тим не менш, для активізації фобії подібність була досить хороша. Навіть Черіс, яка з дитинства дружила з сервіторами, не змогла перебороти свою реакцію.

Вони покусювали її шкіру і занурювали жала у морщини її напружених рук. На її обличчя сів сервітор і притиснувся своїм холодним тілом. Вона намагалася не блимати, коли серединний вусик затремтів прямо перед її оком. І отримала нав'язливу фантазію, що той збирається вставити вусик і досягти її мозку, змусити око відкритися ще ширше, вповзти через щілину у мозок і десь в закутках її мозку відкласти яйця в нервову та жирову тканину.

Формація вимагала, щоб вони тримались строю. Черіс трималася. Спочатку вона подумала, що дивний застиглий спокій був фобією, але потім зрозуміла, що це ефект формації. Вона отримувала допомогу від своїх товаришів, так само, як і вони від неї. Навіть тоді, коли павукоформа опинилася в кутку її рота, навіть коли вона тремтіла від зусилля, щоб збити його в сторону, вона робила все, щоб уникнути розпаду формації.

Троє кадетів втекли. Чудово, сервітори не переслідували їх. Вони атакували лише тих, хто належав формації.

Зазвичай Черіс мала хороше відчуття часу, але фобія збила його. Коли інструктор переконався, що ніхто інший не збирається зламати побудову і відкликав сервіторів, вона зауважила, що вони стояли лише двадцять чотири хвилини. Вона ж відчувала, що пройшло набагато більше часу.

Навіть після того як технічні фахівці видалили фобію, Черіс уявляла малих паразитів, які повзуть по венах, щоб поселитися і жити в її тілі. Але тепер вона мала тремтливе заспокоєння, що вона не одна і що з паразитами можна боротися.