Юн Ха Лі - Гамбіт дев'ятихвостого лиса

Черіс мовчала.

Голос Куджена пом'якшився.

— Ви надто довго воюєте одні, Джедао. Ви ні з ким не зближуєтесь, не маєте ніяких відносин з протилежною статтю, які тривають довше, ніж пару тижнів. Знаєте, Шуос не єдині, хто любить розгадувати чужі секрети. Я думаю, що Кел вважають, що ви одинокі, тому що ви лис. Вони не мають уявлення, які секрети ви намагаєтеся зберегти. Я не ідеальний союзник для вас, о ні. Але я краще, ніж нічого. Ми зможемо зробити це разом. Вам більше не доведеться битися одному.

— Я не знаю, у чому полягає смисл дискусії, - сказала Черіс, бо вона не хотіла, щоб Куджен зрозумів, наскільки добре він її розкусив. — Ви гептарх. І можете знищити мене в будь-який час. Якої допомоги я можу очікувати від вас?

— Це мені подобається більше, — сказав Куджен. Він обійшов стіл і нахилився до крісла Черіс. Черіс захотілося, щоб пістолет знову опинився в її руці, навіть якщо ситуація змінилася. — Отже ви викриті, але все ще маневруєте у пошуках переваги. Яка рідина тече у ваших венах, Джедао?

— Ви можете порізати мене, щоб з'ясувати, — сухо сказала Черіс. — Ніж на моєму лівому стегні, якщо ви забули.

Усмішка Куджена була повільною, солодкою і абсолютно огидною.

— О, до цього ще дійде, — сказав він. — Ось що я вам скажу. Є речі, які інші гептархи не пробачають. Одна з них — це навмисне вбивство. Якщо я підставлю свою шию під ту ж сокиру, чи повірите ви у мою щирість?

Черіс не ворухнулася, коли Куджен навис над нею. Його рука оперлася на спину стільця, пальці зачепили її плече. Що це, — подумала Черіс з мимовільним роздратуванням, — середня школа? Навіть так було важко не реагувати на чуттєвий рот і вологі очі з довгими віями.

— У мене є одне питання, — сказала Черіс.

— Запитуйте, — сказав Куджен. Його дихання пахло димом та прянощами.

— Якщо безсмертя настільки чудова річ… — важко побачити недоліки для його власника, якщо можна не дбати про таку маленьку річ, як вбивство тіла — …чому всі гептархи не стали безсмертними?

Припускаючи, що вони не приховували це краще, ніж Куджен.

— Отже, ви зацікавлені в кінці кінців.

Черіс знизала плечима. Нехай Куджен думає, що хоче.

— Процедура може звести людину з розуму, якщо неправильне калібрування, — сказав Куджен. — Я не маю на увазі соціопатичні схильності. — Він підняв кут губ у посмішці, яка, втім, тривала лише мить. — Я знаю, хто я такий. Я кажу про той різновид безумства, який відноситься до божевілля.

— Отже мені нічого не світить, — сказала Черіс. Навряд чи соціопати були імунними. Серед керівників гептархату за минулі роки було немало таких.

— Не поспішайте з висновками, — сказав Куджен. — Вони не можуть позбутися мене, тому що я єдиний, хто розуміє цю математику, включаючи рівняння управління "чорною колискою". Я можу впоратися з калібруваннями. Якщо ви будете корисні для мене, я можу організувати так, щоб ви не стали кретином. Як кажуть, ви ще надто молодий, щоб панікувати з причини закінчення свого життєвого шляху, незалежно від вибору кар'єри.

— О, це не проблема, — сказала Черіс. Вона ніколи не боялася довгого очікування. — Мені більше турбує той факт, що я не бачу, яка ваша вигода у цьому. У вас є все.

— Ви так думаєте? — скривився Куджен. Його пальці пройшлися по Черіс, вивчили лопатку, зупинилися. — Ви хочете позбутися системи, розібравши її на компоненти і побудувати щось нове, якщо я не помиляюся. — Неможливо було не дивитись у його очі, темні і жадібні. — Ви збираєтеся створити нову ВК. Я хочу бути поряд, коли це трапиться, і в будь-якому випадку ви не зможете зробити це без мене. Я можу самостійно розробити математику, але ніколи не зможу втілити її внаслідок опору похмурих святош Ліож або улюблених Рахал. Ви могли б подолати їх опір, якщо хтось надасть вам рівняння. Вам потрібен математик. А мені потрібна зброя. Ми зможемо зробити це, допомагаючи один одному, Джедао.

— Я вже можу сказати, що ви поганий тактик, якщо пов'язуєте свої надії на революцію з однєю ігровою фігурою, — сказала Черіс. — Звичайно якщо у вас немає в рукаві прихованої купи бунтівних Кел, про яких ви мені не сказали.

Куджен засміявся.

— Бунтівні Кел — це по вашій частині, боюся. Але ми двоє одинакові у своїй меті; і це щось означає.

Був момент, коли вона сподівалася, що вона і Куджен не подібні, але тепер вона знала краще.

— Добре, — сказала вона, тому що було важливо зберегти зовнішнє враження, ніби вона зробила вибір. — Чи має для вас значення, що я хочу створити на місці того, що ми маємо зараз?