Юн Ха Лі - Гамбіт дев'ятихвостого лиса

— За пропагандистську кампані відповідає гептарх Хіаз, — сказав Гаріт.

Хіаз. Неможливо було сховатися від цієї відьми.

— Ви повинні побачити деякі з її останніх творів, дійсно блискуче. Я не знаю, як вона це робить. Але тоді я згадую, що я не Шуос. — Він засміявся. — Вперед без будь-яких вагань, Джедао. Це не складно для Кел — ігнорувати протокол чи громадську думку.

Вона завжди хотіла мати дітей. І завжди знала, що це була жахлива ідея, з огляду на її професію; і тому дозволяла собі лише випадкові зв'язки. Але вона не очікувала, що Всесвіт пояснить їй так детально, чому вона діяла правильно, уникаючи постійності у зв'язках.

Якщо вона відмовиться виконати наказ Гаріта, навіть викладений у такій формі, він звільнить її від командування. І тоді Гаріт накаже командиру крейсера виконати наказ. Командир був хорошим Кел. Він виконає його. І полковник Гізед була також хорошою Кел. Вона відмовиться від виконання наказу.

Пізніше Черіс не могла згадати, що вона сказала генералу Келу Гаріту — аж до того моменту, коли вони досягли периметра, і вона наказала відкрити вогонь по першому форпостові: інтервал складав два дні і шістнадцять годин. Ідеальна чорна діра у її пам'яті.

Проте вона пам'ятала, що Гізед навіть не моргнула, коли почалася стрілянина. Після цього їй важко було не ненавидіти її.

Звичайно, Черіс також не моргнула. Вона була занадто добре підготовлена для цього.

Черіс задихнулась і змусила себе дихати спокійніше, незважаючи на пекучий біль. Осколки не ставали менш болючими, але вона повинна була знати більше. Вона глянула на кристалізований командний центр з великою кількістю забруднених скляних купок та тріщин на стінах.

Мені потрібна інформація, нагадала вона собі.

Облога фортеці Хелспін. Червоні спалахи сповіщень, кров на стінах, підлозі і терміналах, сліди рикошетів куль. Лежача на підлозі ручка. Черіс могла бачити її пожований кінець. Нерухома жінка з сірим волоссям і кульовим отвором на боці голови, кров, яка вилилася на підлогу. Вона намагалася згадати ім'я жінки, вона повинна його знати, але воно не згадувалося.

Поруч із Цзяном розпростерлась Гве Пія. Черіс чула накази по каналу зв'язку, відчайдушні спроби командора Кел Менуена, тактичної вісімки, а потім статичний шум. Ніхто не знав, що відбувається. Кілька людей намагалися навести порядок, ті, які на її думку могли це зробити. Але бомби та логічні гранати подбали про них. Її звичка проводити ретельні перевірки полегшили завдання. Якщо не враховувати деструктори, облога була знищена.

Вона очікувала, що її руки спітніють всередині рукавичок, але вони були сухими. Спокійно.

Було багато крові. Вона не дбала про акуратність, тільки про ефективність. У неї залишилася одна куля, як вона розрахувала, і, якщо потрібно, вона могла взяти зброю у мерців. Вони не встигали. Вона завжди була швидшою, і знала ціну хорошої засідки.

Це була найслабша частина плану. Жахливі початкові умови: з тактичної точки зору було би більш доцільним для частини людей сфабрикувати звинувачення у зраді і натравити їх один проти одного. І прикінчити тих, хто залишився.

Проблема була в тому, що вона не хотіла перемоги.

Черіс покрутила пістолет в руці. Це був її Паттернер 52, модель, відома своєю надійністю. На руків'ї була вигравірувана її особиста емблема, "Двійка шестерень". Вона не хотіла цього робити — що за вихваляння, — але її не зрозуміли би, якби вона цього не зробила. Кел вимагали, щоб генерали мали здорове самолюбство. Метал був ще теплим, з тією температурою, на яку вона очікувала.

Вона поволі вклала ствол у свій рот. Майже насолоджуючись тим, який метал на смак. Вона не відчувала нічого. Ні полегшення, ні провини, ні торжества. Все вийшло більш-менш так, як вона планувала. Ніхто не встав, щоб зупинити її, сказати їй, що вона помиляється, сказати, що є кращий спосіб боротьби з гептархатом. Зрештою єдиний, хто знав про її бунт, сам був гептархом. Роки, проведені з Кел — а вони пили з однієї чаші — не допомогли їм розібратися у цьому.

Її палець задрижав на спусковому гачку. Звичайно, наступна секунда тепла і болю буде кращою, ніж ревуча порожнеча у душі.

Я боягуз, подумала вона, опустивши пістолет. Те, що вона зробила, було непростимим. Але зробити це безцільним було ще гірше. Вона не могла відступати.

Тіло почало боліти сильніше і гірше, але Черіс не могла зупинитися. Якби вона зупинилася, то втратила би сміливість. Джедао попередив її про Куджена. Принаймні вона мала дізнатись ще про нього.