Джеймс Дешнер - Бігун у Лабіринті

Томас підняв руку, закликаючи до тиші.

— Зараз зрозумієте. Потім прислали мене. Як я сказав, нас тестують і дивляться, як ми реагуємо на те, що вони називають «змінними», і як намагаємося розв’язати проблему, що не має розв’язання. Перевіряють, чи здатні ми співпрацювати, створити об’єднане суспільство. Нам надавалося все необхідне, а нерозв’язною проблемою став Лабіринт — найвідоміша головоломка в історії людської цивілізації. Все це так облаштували, щоб ми думали, ніби розгадка реально існує, і продовжували наполегливо над нею битися, при цьому дедалі дужче відчуваючи приреченість від того, що не можемо її знайти, — Томас обвів наглядачів поглядом, аби впевнитися, що вони уважно слухають. — Я хочу сказати, що розгадки немає .

Всі заговорили водночас, одне за одним посипалися запитання.

Томас скривився. Він багато б віддав за те, щоб просто подумки вкласти свої знання в голови присутніх.

— Бачите? Ваша реакція доводить правдивість моїх слів! Багато людей вже давно здалися б. Але, судячи з усього, ми інші. Ми просто не можемо погодитися, що в проблеми немає рішення — а надто коли маємо справу з такою простою штукою, як Лабіринт. Ось тому ми й далі билися над загадкою, попри безнадійність спроб.

Томас раптом зрозумів, що з кожною хвилиною його голос звучить дедалі твердіше, та й узагалі говорить він емоційніше.

— Хай там як, а мене вже нудить! Все це — грівери, рухомі мури, Стрімчак — усього лише елементи клятого експерименту. Нас використовують. Від самого початку Творці планували, що ми сушитимемо голову над рішенням, якого насправді не існує. Те ж саме і з Терезою. Її відіслали до нас нібито для того, щоб вона запустила якесь Завершення. Після цього стіни застигли, сонце згасло, небо посіріло тощо. Насправді Творці просто підкидають нам нові нестандартні ситуації, щоб вивчати реакцію і випробовувати нашу волю до перемоги. Хочуть подивитися, чи почнемо ми кидатися одне на одного. А в кінці виживанці візьмуть участь у чомусь важливому.

— А вбивства? — підвівся Казан. — Це теж частина їхнього чудового плану?

Якусь мить Томас боровся зі страхом: а раптом наглядачі розгніваються на нього, бо надто вже багато він знає. Адже він ще не розповів їм найголовнішого…

— Так, Казане. Вбивства — частина плану. Грівери вбивають нас по одному тільки для того, щоб до завершення оцього плану не загинули всі ми гамузом. Втечуть лише найкращі.

— Тоді саме час розповісти нам свій чарівний план втечі! — буцнув Казан стілець.

— Розповість, — тихо промовив Ньют. — Стули пельку і слухай.

Мінхо, якого весь цей час майже не було чути, прокашлявся.

— Щось мені підказує: я навряд чи зрадію тому, що зараз почую.

— Мабуть, — відповів Томас. Він на якусь мить заплющив очі, схрестивши руки на грудях. Наступні кілька хвилин стануть вирішальними. — Хай що запланували Творці, вони для цього хочуть відібрати найкращих. Але це звання ми мусимо заслужити.

У кімнаті запанувала цілковита тиша. Всі очі були спрямовані на Томаса.

— Код.

— Код? — перепитав Казан з надією в голосі. — А що з ним?

Томас глянув на нього, витримуючи ефектну паузу.

— Він був захований у конфігураціях стін не просто так. Я знаю напевне, бо Творці робили це при мені.

Довгу мить усі мовчали; Томас бачив лише порожні обличчя. Чоло зросилося потом, долоні змокріли; Томас боявся продовжувати.

Ньют був просто приголомшений і перший порушив тишу:

— Про що ти говориш?

— Спершу я хотів би дещо розповісти. Про себе і Терезу. Є причина, з якої Галлі звинувачував мене у всіх смертних гріхах і з якої мене впізнали всі, хто пережив Переміну.

Томас очікував, що здійметься ґвалт і на нього градом посиплються запитання, проте в кімнаті висіла мертва тиша.

— Тереза і я… ми інші, — провадив він. — Ми з самого початку були задіяні у Випробуваннях Лабіринтом, хоча присягаюся, все те відбувалося не з нашої волі.

Тепер прийшла черга Мінхо ставити питання:

— Томасе, про що ти говориш?

— Творці використовували нас із Терезою. Думаю, якби ви згадали минуле, то напевно захотіли б нас убити. Але я повинен був сам зізнатися вам у цьому, щоб ви знали, що тепер нам можна довіряти. Щоб повірили, що вихід з Лабіринту, про який я зараз розповім, — єдиний.

Томас ковзнув очима по обличчях наглядачів, намагаючись угадати, чи правильно вони сприймуть те, про що він зараз повідомить. Але він знав, що мусить це сказати. Мусить .