Андрій Крижевський - Евотон - початок

– Та феноменів у нас і без неї вистачає… – Велфарій вперше під час розмови дозволив собі усміхнутися. Алмій кинув на нього вимогливий погляд. – Мій теж непоганий.

Та співрозмовник Вела залишився незворушним:

– Чудово, що ти нагадав мені про свій феномен. Знаєш, Веле, у мене є грунтовні причини вважати, що твоя таємниця з Точкою може бути якось пов’язана з цією подією.

Велфарій здивовано звів брови. Алмій продовжував:

– По-перше, ми зараз стоїмо на порозі найграндіознішого стрибка у нашому розвитку. П’ятдесятий рівень дасть нам цілковито нові знання і можливості, а разом з тим – активізацію викликів вдосконалення, – Алмій говорив натхненно і переконливо. – По-друге, ось-ось у центрі нашої галактики, у чорній дірі, народиться Всесвіт, тому нам необхідно осмислити механізм і сам процес взаємодії з тканиною простору-часу всередині діри у мить вибуху, щоб все вийшло у нас правильно. І по-третє, добре зрозуміло, що все вищезазначене мною взаємозалежне одне від одного.

– Цілком з тобою згоден. Одначе до чого тут мій Шлях й інцидент з Мілою? – у голосі Велфарія відчувалося занепокоєння.

Алмій поклав руку на плече друга і схвально, з властивим йому спокоєм у погляді, трохи стиснув долоню.

– Я добре розумію всю твою стурбованість щодо свого майбутнього, – Алмій говорив тихо, наче заколисував скривдженого малюка. – Одначе я раніше вже казав тобі, що не розумію твоїх побоювань щодо цього…

– Та я ж цим геть не переймаюся…

Несподівано розмову перервали зовнішні спалахи світла. Їхню увагу привернули десятки метеороїдів, що залітали в атмосферу і так само стрімко згоряли. В останню мить свого зникнення кожен з них випромінював усю накопичену за мільярди років енергію, востаннє осяваючи навколишній простір. На золотисто-червоному небесному тлі підсвічувалися сонцем великі та густі шлейфи барвистого диму від кожного метеороїда. Утім, такі метеорні потоки були цілком безпечні для планети та її мешканців. Навпаки, це завжди справляло на патрійців колосальне враження, даруючи насолоду й задоволення.

– Красиво… – захоплено, похитуючи головою, видихнув Велфарій.

Алмій викликав голограму системи управління функціями будівлі та жваво щось набирав на віртуальній клавіатурі. Щільність прозорого матеріалу зменшилася. Рокотання, гуркіт із протяжним свистом увірвалися до приміщення.

– Є процеси, які змушують усвідомлювати всю мою мізерність перед неосяжністю Всесвіту й подій, що відбуваються в ньому, – зосереджено говорив Велфарій. – Та коли розумієш, що весь простір керується ідеєю розвитку і бореться за кожне прийняте тобою рішення, то відчуваєш всю свою надзвичайну вагомість і весь закладений цим Всесвітом у тобі найглибший зміст…

Велфарій повернув голову і глянув на Алмія. Той уважно слухав свого друга, не здригнувши жодним м’язом на обличчі: він мав унікальну здатність контролювати свій психічний стан. Іноді здавалося, що у нього геть відсутні нерви. Та увагу Велфарія привернули його блискучі зелені очі, що волого блищали від прихованих внутрішніх емоцій. Алмій отямився, помітивши пильний погляд свого приятеля, і всміхнувся звичною спокійною посмішкою.

З початком Великої Уніфікації патрійці почали поступово використовувати свою психічну енергію замість електричної. Це наукове відкриття збіглося з грандіозним стрибком в їх удосконаленні та зародженням Принципів. Звісно, в ті часи неможливо було досягти цілковитого взаємозв’язку з інформаційним полем. Та було цілком зрозуміло – оволодіти безмежною силою енергії спроможне лише високоморальне суспільство з розвиненою індивідуальною свідомістю.

Основою психічної енергії були частинки, які вироблялися біологічною матерією, – евотони, саме ті, що несуть позитивний або негативний заряд. Нейтральні частинки навколишнього простору для цієї мети не підходили. Отже, патрійці зрозуміли, що єдиним джерелом психічної енергії є жива істота з високоорганізованою свідомістю. Утім, за однієї умови. Біологічна матерія повинна мати здатність до генерації таких частинок. І патрійцям щодо цього пощастило: як згодом з’ясувалося, аж ніяк не всі високорозвинені цивілізації наділені сильною емоційною складовою. Тож деякі цивілізації здатні створювати лише мізерну кількість частинок, а дехто геть не здатен на таке.

Однією з найважливіших властивостей евотонів було те, що навіть у невеликій кількості вони випромінювали колосально потужну енергію: частинки, що виробляв один патрієць за годину підтримували безперервне функціонування і життя всього Кордісу впродовж двох годин. Друга особливість полягала в абсолютній універсальності самої енергії. Вона давала можливість забезпечити довготривалу роботу будь-якої техніки, передати Виклик один одному на відстань за десятки тисяч світлових років, переміщувати речовину в просторі на значну відстань і змінювати її характеристики.