Андрій Крижевський - Евотон - початок

– Що ти відчуваєш? Що зараз у тебе на душі? – поцікавився він у малюка.

– Позитивні емоції задоволення, – дитина прислухалася до себе. – Радість.

– Чому?

– Тому що я розмовляю з вами, гуляю з мамою… – він запитливо глянув на маму: – Ще й тому, що завтра ми з тобою вирушаємо з Кордісу милуватися табанами…

– Наразі ти виробляєш позитивний заряд, – зазначив Велфарій. – Патрієць, подібно іншим різноманітним формам високоорганізованої свідомості, володіє унікальною силою, яка в майстерних руках і за еволюційного застосування є найціннішим інструментом для самовдосконалення. Коли ти відчуваєш позитивні або негативні емоції, а точніше кажучи – настрій, то неодмінно створюєш особливі, відповідні до обставин, частинки, які здатні передавати свій позитивний або негативний заряд таким же частинкам навколишнього простору.

– Які мають нейтральний заряд… – уточнив хлопчик.

– Так, – Велфарій пояснював далі: – Отож якщо джерело частинок негативного заряду рухається в просторі від точки «А» до точки «Б», то заряд частинок точки «А» за певний час набуде нейтрального, а заряд частинок точки «Б» – негативного значення. Утім, на практиці не все так просто. Бо кількість частинок, які отримали належний заряд, здатна також безпосередньо впливати на концентрацію іншої матерії у Всесвіті – свідомості.

– Гніваєшся – отже, генеруєш частинки з негативним зарядом, – малюк демонстрував неабияку сумлінність. – Потім такий стан вони передають частинкам простору, збільшуючи кількість негативного заряду. А потім вони нищать таку матерію, як свідомість.

– І тому це призводить до її деградації, – лагідно поставила логічну крапку Злата. – У цьому полягає ще один парадокс вдосконалення: аби свідомість динамічно розвивалася, їй потрібна біологічна матерія, яка володіє емоціями.

– Утім, необхідно пам’ятати, що процес розвитку містить дуже широкий спектр – як деградацію, так і вдосконалення, – підхопив Вел. – Інакше кажучи, розвиватися можна, рухаючись як вниз, так і вгору, – Велфарій звів вказівний палець правої руки до неба.

Чоловік зручно влаштувався у кріслі і роздратовано тарабанив по елегантному столику пальцями лівої руки поряд з округлим пласким предметом чорного кольору. За відкритим вікном голосно співав натхненний до самозабуття джезіс. Лискучі пір’їни на крилах виблискували переливчастими кольорами: від темно-жовтого до фіолетового. Під великим оранжевим дзьобом мерехтіла зіркою сліпучо-біла пляма, від якої розбігалися по тілу коричневі смужечки. На голові стовбурчилися три чубчика: один на маківці і два з боків. Чарівливі співи чергувалися з паузами, під час яких птах завзято чепурився.

Чоловік дочекався перерви у співі джезіса, розплющив зелені очі, мляво взяв зі столу чорний предмет і легким рухом кинув його перед собою. Торкнувшись підлоги, прилад із отвору в центрі викинув угору голограму іншого чоловіка.

– Ви знайшли її? – холодно спитав зеленоокий.

– Ні, але ми вживаємо всіх можливих заходів, – озвалась голограма.

– Залучайте максимально, понад усі обмеження, владу і силу представників місцевої цивілізації. Використовуйте всі доступні для нас можливості до початку Події… Часу майже не залишилося…

– Все зрозуміло. Дозвольте розпочати?

– Виконуйте негайно!

Голограма зникла. Чоловік відкинувся на спинку крісла і знову заплющив очі, насолоджуючись співом джезіса.

– А як щодо іншого парадоксу у зв’язку з унікальністю знань? – наполягав хлопчик.

Велфарій запитливо глянув на Злату, яка сама взялася пояснювати:

– Що для однієї цивілізації добро, для іншої – зло. Те, що ми тобі щойно розповіли, – це загальні принципи організації та функціонування для всього простору. Проте досвід, отриманий цивілізацією у вигляді накопичених знань разом з моральною складовою, може застосовуватися геть по-різному.

– Дивись, – перехопив естафету Велфарій, – ось найпростіший приклад. Для представника однієї цивілізації слова з тексту молитви матимуть позитивне значення і, безсумнівно, під час їх проголошення викличуть у нього відповідні емоції. Далі вступає в дію загальний принцип зарядності, внаслідок чого він відчуває зростання сили і, за певних умов, звісно, нових знань. А для представника протилежної цивілізації слова молитви можуть виявитися джерелом негативних емоцій – внаслідок чого він морально спорожніє, а стан здоров’я погіршиться.