Андрій Крижевський - Евотон - початок

Велфарія зворушило піклування приятеля.

– Дякую, друже. Ні, я взагалі-то не переймаюся. Навпаки, мене охоплює велика цікавість. Та не стосовно так званої смерті. Ти ж пам’ятаєш, що мій Шлях має Точки навіть після порожнечі.

– Так, це – правда, – відповів Алмій і перейшов до справи: – Тут у нас дещо відбувається… – він вмовк, добираючи слова: – Тобі слід негайно прибути до Кордісу.

– Гаразд. Щось важливе? – стурбовано запитав Велфарій.

– Так, – пролунала рішуча відповідь.

Велфарій давно знав одну рису свого друга: уміння бути максимально делікатним. Він би ніколи не насмілився перервати відпочинок свого приятеля, якби не сталася якась загрозлива подія.

– Міла не виходить на зв’язок уже шосту добу…

Міла народилася в один рік з Велфарієм та останні п’ятдесят років працювала у Центрі космології. Одначе вперше вона потрапила до Центру, коли Велфарій уже активно проводив дослідницькі роботи у глибинах далекого космосу. Вона закінчила навчання на кафедрі позапатрійних цивілізацій із чудовими результатами і, без вагань погодившись на стажування, вирушила до системи Z242. Навколо двох зірок, зв’язаних тяжінням, оберталося декілька газових гігантів. На одному з них мешкали бактерії, які пристосували своє існування до суворих умов цього світу. Таке частенько зустрічалося: коли на планетах без твердої поверхні, літаючи в газових потоках, вирувало життя. Тож дівчину, яка мала великі знання з астробіології, такі обставини анітрохи не здивували. Ба більше, останні дослідження та опрацьовані результати вчених Патрії, а також знання, отримані на сорок дев’ятому рівні інформаційного поля Всесвіту, підтверджували, що такий стан – далеко не межа для можливостей біологічної матерії.

Отримані висновки, вже після повернення на Патрію, дали їй змогу написати блискучу наукову працю про систему Z242, а потім деякий час з успіхом займатися викладацькою діяльністю й розробляти теорію просторової діри. Сутність цієї теорії полягала в тому, що коли галактика сформувалася, а чорна діра в її центрі остаточно нагромадила свою критичну масу, поглинувши завдяки всеосяжній гравітації навколишню речовину, заразом і чорні діри менших розмірів, тоді настає момент, коли обсяг кількості матерії та енергії є достатнім, аби у центрі такої діри стався вибух. Саме таким способом народжується реальний Всесвіт. Звісно, для спостерігача ззовні його розміри здаватимуться в такій дірі надзвичайно маленькими. Проте якщо поринути у глибини такого Всесвіту, пролетівши в чорну діру далеко за горизонт подій, тоді простір, навпаки, виглядатиме таким же безмежним для спостерігача зсередини, як і зовнішній Всесвіт, з якого той прийшов. З цього випливає, що й Патрія у складі своєї галактики перебуває всередині чорної діри. На підставі інформації на сорок дев’ятому рівні таке тлумачення світоглядної теорії наука не піддавала сумніву, як і доведений факт, що зазначена спіраль – неосяжна як у бік зменшення, так і у бік зростання.

Слід зазначити, що кожна галактика має панівну цивілізацію, котра досягла найвищого розвитку. Цивілізація Патрії була найдавнішою в галактиці, тому домінувала над усіма іншими. Природно, що під час її існування було накопичено чимало досвіду і знань. Зокрема доведено здатність Всесвіту жити і розвиватися на основі певного універсального закону, яким є глобальне інформаційне поле, що складається з численних прошарків. Зміст кожного прошарку пізнається розумом лише у процесі еволюції свідомості – особливої матерії небіологічного характеру. Отже, відбувається природне зближення свідомості та поля – універсального закону. Проте існував парадокс, який полягав у тому, що для еволюційного руху свідомості потрібна біологічна форма.

Тільки на два питання досі не могли отримати відповіді: скільки у цьому полі міститься прошарків і де воно закінчується; а також: навіщо і чому свідомість має себе розвивати і зближувати з законом?

Міла відчула справжній захват, коли дізналася про сигнал із далекої планети під номером S24 в системі S24ASK, який декілька років тому прийшов від штучного супутника. Той був створений кілька сотень мільйонів років тому представниками її цивілізації на випадок, якщо життя на планеті S24 подолає планетарну гравітацію і сповістить про своє космічне громадянство в галактиці. Після сигналу, за відпрацьованим планом, до цієї планети відправилася спеціальна група з відділу позапатрійних цивілізацій Центру космології для встановлення постійного контакту. Його зміст полягав у розкритті для молодої цивілізації глибинних особливостей світоустрою і, за можливості, у підтримці її майбутнього розвитку, який би відповідав принципам удосконалення, а не деградації.