Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

Видно було машини, крокуючих пішоходів.

«ДО ПОВЕРХНІ.»

По тротуару йшла молода дівчина.

«Яке це місто?»

«Калгарі.»

«ВГОРУ.»

Знову стрімкий зліт.

«НА ПІВНІЧ».

Швидко наблизилось інше велике місто.

«ЦЕНТР. ПОВЕРХНЯ.»

На тротуарі стояв літній чоловік.

«Яке це місто?»

«Едмонтон.»

«ВГОРУ І НА ПІВНІЧ.»

Поверхня віддалилась, рух на північ припинився. Внизу був Едмонтон.

«НАЗАД. ДО МІТИНГ КРІКУ.»

Едмонтон віддалився, пішов на північ. Рух почав зупинятись, коли внизу можна було вже побачити знайомі постаті.

«ТЕПЕР ВНИЗ.»

Відстань швидко зменшувалась: до постатей було близько двісті метрів, потім майже сто, потім двадцять, десять…

ЩОСЬ ПРОМАЙНУЛО…

Темно.

«СТОП!».

Темно. Сиро.

«ПАХНЕ ЗЕМЛЕЮ.»

«ВНИЗ.»

Вода… Теплішає… Зовсім тепло… Гаряче!

«МАГМА.»

«ВГОРУ.»

Холоднішає… Вода… Поверхня…

«СТОП!»

Приголомшені карколомними мандрами хлопці сиділи на місці свого старту побіля Мітинг Кріку. Кожен мовчки дивився на трьох своїх сусідів.

Першим прийшов до тями Вадим.

— А це було ціка-а-а-аво… — протягнув він. — Одне, що я точно можу сказати, це те, що дія впливу збільшилась, але, гадаю, не далі Едмонтона. Це, здається, не більше двохсот кілометрів…

— Так, — підтвердив Анатолій. — Однак з'ясувались інші дуже цікаві речі: можна говорити про польоти над Землею…

— І, як ми бачили, на ті ж самі двісті кілометрів, — сказав Олександр.

— Але ми ж майнули і під Землю! — схопився на ноги Віктор. — На ті ж самі двісті!

Інші також підвелись.

— Нам треба найретельніше осмислити все те, що відбулось тут, — Анатолій подивився на хлопців.

— Але невже це і є максимум дії? Знову не досягли… — розчаровано сказав Олександр.

— Поки що це максимум… Поки що. Ти згадай з якої відстані ми починали. Треба працювати далі… — відповів Вадим.

— А може спробувати в Україні? Може спробувати у вузлі трикутника? — почав пропонувати Віктор.

— Хлопці, давайте трохи посидимо тут, подумаємо, а потім будемо вирішувати, — сказав Анатолій.

Усі погодились.

Посольство Ізраїлю негайно передало всю інформацію додому. Слід вів до Денвера: там хлопці сіли на літак. Але з Денвера повідомлень не було.

«Куди вони могли направитись? — напружено думав мемуне. — Вони, напевне, щось шукають. А, може, просто намагаються покинути Сполучені Штати? Згідно з повідомленнями ці хлопці якимось чином непоміченими проходять повз всі заслони. Тільки перегляд відеозаписів фіксує їх переміщення. Невже виходить, що вони вміють робити себе невидимими, як мінімум, на час проходження заслонів? В такому разі ефективність дії впливу воістину вражаюча! Навіть, якщо припустити, що дія впливу обмежена у просторі, маючи на увазі роботу впливу під час виборів. Звідси можна робити деякі висновки. Перший. Нам потрібно спостерігати за ними з допомогою засобів дистанційного стеження: бінокль, телефон. Однак і вони можуть не допомогти, тому що нам невідома конкретна відстань впливу. Нам треба їх бачити… Тут випливає другий висновок: якщо вони невидимі, то треба будь-яким чином змусити їх самих прийти до нас…»

Мемуне почав ходити, схрестивши руки за спиною. Він ясно відчував, що розв'язання проблеми десь тут, десь близько.

— Вважаю, що нам необхідно негайно запросити сюди їхніх родичів для введення, так би мовити нашого, віртуального впливу, — пробурмотів він тихо, і викликав секретаря.

— Негайно, — сказав він як тільки секретар ввійшов. — Наказ за моїм підписом. Якнайшвидше організувати нову оперативну групу та послати її до Маріуполя. Мета: установлення найближчих родичів цих хлопців, бажано батьків, захоплення цих родичів та якнайшвидше переправлення їх до Ізраїлю.

Він кивнув на знак закінчення, добре вишколений секретар вийшов.

«Оскільки операція досить серйозна, не треба всю відповідальність брати на себе, — продовжував розмірковувати мемуне. — Треба розділити її між усіма зацікавленими сторонами. Тим більше, що вони і так знають вже досить багато.»

Він підійшов до свого столу, підняв трубку прямого зв'язку з прем'єр-міністром.

— Пане прем'єре, — почав він. — У нас є нові дані по справі впливу. Інформація свідчить, що українці, користуючись впливом, роблять себе, так би мовити невидимими, і непомітно проходять скрізь американські заслони. На даний час зафіксувати їх можна шляхом перегляду відеозаписів. Вважаю, що з огляду на це дистанційне спостереження є неперспективним.