Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

За годину усі батьки зібрались у парку на Лівому Березі. Після швидкого обговорення питання було прийнято рішення негайно вирушати до Новоазовська, тим паче, що це неподалік і можна в усьому розібратись прямо на місці.

Розійшлись по домівках, швидко зібрали необхідні речі, гроші. Знову зібрались біля парку, і викликали таксі на вісім чоловік.

Вийшло так, що навіть найближчі сусіди, окрім сусідки батьків Віктора Марії, не здогадувались про можливі причини відбуття своїх сусідів за межі міста.

Американські агенти не гаяли часу: вони швидко організували подачу свого мікроавтобуса, який у супроводі двох легковиків вирушив в напрямку Новоазовська. Троє агентів дочекались справжнього таксі і на ньому вирушили у тому ж напрямку. Їхнім завданням було підстрахувати основну групу на період подорожі, а потім вони мали повернутись до Маріуполя: на випадок можливих дій у місті.

Хлопці все ще були в Мітинг Кріку. Вони, хоч вже і почали звикати до карколомних витворів винайденого ними впливу, все ж були трохи приголомшені його новими можливостями.

— Я певен, що двісті кілометрів це далеко не межа дії впливу, — подивився на хлопців Вітьок.

— Маєш рацію, — погодився з ним Олександр. — Але нам доведеться старанно попрацювати над розширенням цієї межі.

— Працювати доведеться, — додав Вадим, — Але, мабуть, трохи згодом: потрібно вирішувати, що нам робити зараз.

— Звісно, — кивнув головою Анатолій. — За нами женуться, як мінімум, дві розвідки…

— І наміри в них дуже серйозні, — підтримав Анатолія Вадим. — Вони вважають, і небезпідставно, що ми володіємо, так би мовити, надзброєю тактичного діапазону дії і ні перед чим не зупиняться, щоб заволодіти нею.

— Тобто нам потрібно вирішити: де і як ми будемо працювати з впливом, — підвів попередній підсумок Анатолій.

— Як де? — запитав Віктор. — Доцільно було б працювати в Україні… Тим більше, що Слов'янська крапка знаходиться поруч…

— Ти забув, як ми тут опинились? — парував пропозицію Олександр. — Певен, що там, на Батьківщині, нас вже чекають.

— А тут — шукають, — додав Вадим.

— Може, десь переховаємось? — запропонував Сашко. — На Кубі, наприклад.

— Особисто я за Кубу, — заявив Анатолій. — Мені подобається ця країна. Але по-перше: найближчий вузол там, здається, у Бермудах; а по-друге: я зараз більше думаю про реальну небезпеку, яка може загрожувати нашим батькам: зовсім не виключено, що наші «друзі» спробують використати їх в якості інструмента тиску…

Запанувала тиша. На сонце зайшла хмара: здавалось, що Мітинг Крік попереджав про небезпеку.

— Треба забрати їх з України та перевезти до якоїсь тихої країни, де ніяка спецслужба нас не знайде, — сказав Віктор.

— Легко сказати — треба… — з сумом в голосі сказав Вадим. — Які будуть конкретні пропозиції?

Хлопці задумались.

— Може, проштурмуємо? — першим озвався Олександр.

— А що? Як на мене, то пропозиція слушна, — підтримав його Вадим.

Анатолій. Повернутися додому за батьками?

Вадим. Дуже небезпечно.

Віктор. Викликати їх сюди?

Олександр. Організувавши туристичну поїздку до Туреччини?

Вадим. Туреччина — член НАТО і ЦРУ може діяти там, як вдома.

Анатолій. До того ж в них немає закордонних пашпортів…

Олександр. А, може, кудись ближче, наприклад, до Бєларусі, чи до Росії… А вже звідти…

Анатолій. Там також можуть виникнути певні проблеми з пашпортами…

Вадим. А може-таки махнемо додому? З використанням ефекту невидимості?

Анатолій. Як запасний варіант, можна прийняти… Ще пропозиції…

Олександр. Спробувати вплинути на Білий Дім з безпечної відстані у сотню кілометрів — щоб назавжди забули про нас?

Анатолій. Якби тільки один Білий Дім знав про нас і наші розробки…

Вадим. Тоді треба негайно попередити батьків про можливу небезпеку.

Анатолій. Попередити — це половина справи. Їм потрібно десь переховуватись до нашого повернення…

Віктор. У рідних — неможливо: розвідки швидко можуть вийти на них.

Анатолій. У знайомих?

Олександр. Теж проблематично…

Вадим. Відправити усіх на курорт?

Анатолій. Це вже краще. Пропоную Закарпаття. До того ж, близько до кордону…

Вадим. Можна і до Одеси…

Віктор. І до Слов'яногорська…

Анатолій. До Південного берегу Криму…

Олександр. Або до степового Криму…

Вадим. Однак найближчий — Слов'яногорськ.

Олександр. Я не проти.

Анатолій. Зважаючи на фактор часу, Слов'яногорськ має перевагу.