Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

Усі відзняті відеоматеріали були негайно передані до США, а згодом туди направився і військовий літак ВПС США з дорогоцінним вантажем.

По відпрацьованій вже «невидимій» схемі хлопці місцем зупинки обрали готель у невеличкому Ферінтоші. Всі їхні спроби додзвонитися додому з різних мобільних телефонів виявилися марними: протягом хвилини ніхто не брав слухавку, а чекати більше часу було небезпечно.

— Повинні бути вдома, — сказав, зробивши останню спробу подзвонити Анатолій і подивився на годинника. — Зараз там вечір і вони завжди у цей час дивляться останні вісті…

— Дійсно, дуже дивно, — погодився з ним Олександр. — пропоную ще трохи почекати, а потім ще раз подзвонити, коли вони будуть лягати спати.

— А поки що можна подивитись останні новини тут, — запропонував Вадим, підійшов до телевізора і ввімкнув його. — Щоб бути в курсі поточних світових справ.

Час був не новинний і Вадим перемикнув декілька каналів, по яким лунали пісні та йшли ток-шоу, і зупинився на початку якогось пригодницького фільму.

— Роблю висновок — нічого вкрай важливого в світі не відбувається, — тихо звернувся себе сказав він. — Але фільм, мабуть, додивлюсь.

Хлопці спали, Вадим не витримав і не помітив, як сам також закуняв. Скоро вже всі спали в тих місцях, де їх застав сон.

Телевізор залишився працювати, картинки на екрані рухались, намагаючись всіляко привернути увагу телеглядача до себе — з корисливою метою скормити йому чергову порцію нав'язливої реклами.

Віктор, як був — не роздягнутий, простягся на ліжку, поворушився — йому снилась рідна домівка: неначе він знову маленький; снилась мама, навіть, почувся її голос… Вітя витяг перед собою руки і зробив крок назустріч…

По телевізору крутився рекламний ролик.

Анатолій розслабився у кріслі, незручно торкаючись підборіддям до грудей. У своєму сні він був на дачі. Цвіли вишні, черешні; був чудесний світлий святковий, навіть, весільний настрій, коли Толик помагав батькам садити город. Почувся бас батька, сміх мами, на душі було легко і спокійно…

Телевізійна реклама настирливо кликала та манила до екрану.

Сашко розкинувся на другому ліжку. Йому снилось море. Батьки сидять на підстилці, а він щодуху біжить до теплої хвилі, оглядається і бачить, як батько вже встає а мати весело сміється, дивлячись на своїх мужчин…

Вадимові у кріслі перед телевізором спалось незручно, бо сон переміг його незначну цікавість до американського бойовика. У своєму сні він уявив себе у дитячому оздоровчому таборі. В очікуванні приїзду батьків, які ось-ось повинні приїхати. З'являється автобус, відкриваються двері першою виходить мама… Вона…

Вадим відкрив очі, і, ще не прокинувшись, подивився на екран, з якого до нього лагідно посміхалась мама…

«Мама тут, у чужій країні, в іншій стороні світу. Цього не може бути…» Миті вистачило, щоб він, вдивляючись у знайомі риси, задався питанням: «Як? Яким чином тут, у далекій Канаді може з'явитись телевізійне зображення моєї мами?»

Вадим підштовхнув Анатолія.

— Подивись!

Толик відкрив очі і не повірив собі: він бачив обличчя матері Вадима, і прямо в душу глянули такі знайомі, такі лагідні очі тьоті Віри.

Потім на екрані з'явилось усміхнене обличчя мами Сашка, а потім і мами Віктора. На задньому плані усміхались щасливі на вигляд татусі.

Лише тільки зараз до Вадима почав доходити зміст цього загадкового епізоду: голос за кадром рекламував якійсь крем для згладжування шкіри. На екрані з'явились телефони фірми та, крупно, коротка адреса інтернетівського сайту.

Погляди Вадима та Анатолія зустрілися. Вони подивилися на сплячих ще хлопців.

— Вітьку! — гукнув Вадик. — Сашко!

Вони міцно спали і не відзивались.

— Вітьку! — наполягав Вадим. — Сашко!

Олександр та Віктор неохоче прокинулись і незадоволено подивились на Вадима.

— Невже тобі спати не хочеться? — з нотками докору в голосі запитав Віктор.

— Спати, звісно, хочеться, але з'ясувались вкрай важливі обставини, — відповів за Вадима Анатолій. — Треба негайно обговорити…

Хлопці неохоче піднялись з ліжок і підійшли до крісел.

Тим часом телевізор закінчив показувати рекламного блока і перейшов до якогось ток-шоу.

— Що тут такого трапилось? — позіхнув Вітьок.

— Тільки-но, — показав на екран телевізора Анатолій. — Тут були зображення наших матерів.

Сашко недовірливо подивився спочатку на Толика, а потім на телевізор, де якась гарна жіночка теревенила щось по потойбічне життя: